Фінанси (Finances) — економічна категорія, що відбиває сукупність економічних відносин, що з розподілом і перерозподілом ВВП, а окремих випадках і національного багатства країни, з формування фінансових ресурсів, створення фондів коштів та його використання задля забезпечення соціально-економічного розвитку.
Походить від латів. financia – готівка, дохід.
Фінанси — фундаментальна, узагальнююча, багатозначна економічна категорія, що характеризує процеси освіти, розподілу та перерозподілу коштів держави, регіонів, суб’єктів господарювання, юридичних та фізичних осіб у ході формування їх доходів, витрат, накопичень і грошові відносини, що при цьому виникають. Категорія фінанси відображає суспільно-політичну та соціально-економічну систему, в умовах та у складі якої діє фінансова система. Окремі автори дотримуються позицій, що значно різняться, з приводу трактування даного терміна. Будучи історичною категорією, фінанси зазнають також певних змін у міру перетворення, розвитку економіки та суспільства.
Виникнення фінансів як повноцінної системи належить до середніх віків та зумовлено розвитком виробництва, торгівлі, товарно-грошових відносин, міжкраїнного грошового обороту, банківської та біржової справи. Існували задовго до цього гроші, їх рух, звернення набувають у період нове якість, інший зміст. Кошти стають різноманітнішими, змінюються форми і характер їх руху, держава мобілізує грошові ресурси для виконання та розширення своїх економічних, соціальних, політичних функцій, грошові відносини переміщуються зі сфери обміну в сферу виробництва та розподілу суспільного продукту. Виникають специфічні фінансові інститути, що оперують різноманітними фінансовими інструментами як грошей, національних та іноземних валют, цінних паперів. Так зароджуються фінанси суб’єктів господарювання держави, світові фінанси в їх взаємодії.
Еволюція фінансів характеризується ще двома важливими обставинами:
- економічні процеси виробництва, обігу, використання, споживання продукції, товарів, робіт та послуг супроводжуються (у певному сенсі відображаються) адекватними фінансовими процесами, що відображають вартісну сторону відтворювального процесу, рух та зміну вартості, динаміку доходів, витрат, прибутку;
- виникають самостійні фінансові операції, рух грошових коштів як таких, не пов’язаний безпосередньо з виробництвом та продажем товарів; формуються валютний ринок та ринок цінних паперів, що утворюють єдиний фінансовий ринок.
Рух грошей набуває самостійності, і, тим самим, грошові відносини стають фінансовими відносинами.
Структура та зміст фінансів у різних країнах багато в чому обумовлені типом панівної країни економічної системи. У країнах із централізованою керованою економікою визначальне місце займають державні фінанси, формування державного бюджету та позабюджетних фондів, що мобілізують основну частину фінансових ресурсів і потім розподіляють їх за галузями, територіями, соціально-економічними програмами відповідно до державних планів соціально-економічного розвитку. У умовах головною функцією фінансів стає первинне розподіл і наступне перерозподіл фінансових ресурсів. Самі фінанси характеризуються тут як грошові відносини, що виникають у процесі розподілу та перерозподілу ВВП (ново створеної вартості) та частини національного багатства у зв’язку з формуванням та використанням грошових фондів господарюючих суб’єктів (підприємств) та держави, з витрачанням їх на розширене відтворення, матеріальне стимулювання працівників , Задоволення соціальних потреб.
У країнах з ринковою економікою зберігається значна роль державних фінансів, бюджетування доходів та витрат держави, що використовуються на загальнодержавні суспільні потреби, соціальні цілі. Однак центр тяжкості фінансової діяльності зміщується з централізованого розподілу фінансових ресурсів на забезпечення сталого функціонування вільного ринку товарів, робіт, послуг та регулювання ринкових відносин за допомогою податків, мит, облікових ставок, субсидій, субвенцій, квот та інших фінансових важелів. Істотно підвищуються роль і можливість самостійного використання фінансових ресурсів суб’єктами господарювання: підприємствами, комерційними фірмами, компаніями, банками, приватними підприємцями.
У більшості країн існує змішана економіка, що поєднує риси централізовано керованої та вільної ринкової економіки; таке ж поєднання спостерігається і у фінансовій системі країн.
Функціонування фінансів, здійснення фінансової діяльності виявляються через доходи, витрати, прибуток, податки, платежі, відрахування, накопичення коштів, освіту грошових фондів, формування бюджету та бюджетне фінансування, інвестування, фінансову підтримку та фінансові пільги. Зосереджені в держави фінанси сприяють вирішенню економічних та соціальних завдань, забезпеченню стабільності, запобіганню кризовим ситуаціям, економічному зростанню, формуванню ринкових відносин.
Фінанси суб’єктів господарювання є інструментом для розвитку виробництва, підприємництва, інновацій, забезпечення беззбиткової, рентабельної діяльності, виживання в умовах ринкової конкуренції. Однак фінанси дозволяють отримати очікуваний ефект тільки за їх раціонального, продуманого використання відповідно до єдиної економічної стратегії, що виробляється і проводиться з урахуванням історичних, природно-екологічних, економічних, соціально-психологічних факторів і умов.
На практиці категорія фінанси знаходить свій прояв у безперервному русі розподіленої вартості за допомогою конкретних видів доходів, надходжень, накопичень, відрахувань, витрат, витрат, а також у русі фінансових ресурсів. За своїм змістом фінанси відображають кінцеву мету розподільних та перерозподільних процесів – формування та використання фондів грошових коштів, які поділяють на централізовані та децентралізовані.
За формою фінанси поділяють на: доходи, надходження, накопичення, відрахування, витрати, витрати, тобто елементи, що характеризують рух фондів коштів і відображають фінансові відносини. Одна з основних форм прояву фінансів – грошова. Проте чи вся маса грошей є фінансами. Гроші як економічна категорія є продуктом розвитку суспільного поділу праці та товарних відносин, а фінанси — продукт розвитку держави.
На рівні держави фінанси забезпечують належний рівень виконання ним своїх функцій. Основним джерелом формування фінансів держави є податки. Фінанси – головний важіль впливу держави на розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту.
У ринковій економіці фінанси є основою господарського механізму діяльності суб’єктів господарювання та існування домогосподарств. Особливостями фінансів як економічної категорії є:
- фінанси – грошова категорія. Однак не всі фінансові відносини стають фінансовими, хоча всі фінансові відносини є фінансовими. Грошові відносини за своїм змістом і складом значно ширші за фінансові;
- фінанси – розподільна категорія, за допомогою якої відбувається розподіл та перерозподіл ВВП;
- фінанси – ресурсотворча категорія, оскільки фінансові відносини завжди пов’язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів;
- фінанси – продукт еволюції суспільних відносин, тому їх слід розглядати як історичну категорію.
Переважна більшість вчених та практиків виділяють дві основні функції фінансів: розподільну та контрольну. Розподільча функція є головною і проявляється у процесі розподілу ВВП, створення та використання фондів грошових коштів. Механізм реалізації розподільчої функції фінансів включає первинний розподіл, перерозподіл та вторинне розподіл.
Сутність контрольної функції фінансів полягає у забезпеченні контролю за рухом фінансових ресурсів та капіталу, грошових та фінансових потоків, за всіма видами діяльності, на різних рівнях, за різними сферами та ланками фінансової системи. Реалізація контрольної функції фінансів забезпечує цільове та ефективне використання всіх видів ресурсів, ефективне управління грошовими та фінансовими потоками, підтримку фінансової рівноваги та стабільності. Насправді контрольна функція реалізується у діяльності осіб, які проводять фінансовий контроль. Додатково у науковій літературі виділяють також регулюючу, стимулюючу, відтворювальну та стабілізаційну функції фінансів.
(Див. Фінансова політика, Фінансова система, Фінансовий ринок).
