Зміст:
- Виручка від реалізації продукції та методика її визначення
- Ціноутворення на підприємстві
- Формування валового (чистого) доходу для підприємства
Виручка від реалізації продукції та методика її визначення
Основним джерелом грошових надходжень для підприємства є виручка від звичної діяльностірозмір якої залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження НТП, а також підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, покращення якості продукції.
Головним складовим елементом виручки є прибуток від реалізації продукції, саме її частина, що залишається після відрахування матеріальних, трудових і фінансових витрат за виробництво і продукції. Тому найважливішим завданням кожного суб’єкта господарювання є отримання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.
У фінансовому менеджменті використовують два основні методу визначення надходжень від продажу продукції:
- Касовий метод – згідно з яким дохід (виручку) від реалізації продукції визначають за коштами, що надійшли на рахунки у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги, оприбуткування матеріальних цінностей, а також здійснення інших операцій та фінансової діяльності;
- Метод нарахувань – згідно з яким дохід (виручку) від продажу продукції та інших матеріальних цінностей визначають за вартістю відвантажених (переданих) товарів на відповідну дату.
Застосування методів визначення виручки від здійснення господарських операцій та фінансової діяльності чітко пов’язане з чинним податковим законодавством, яке передбачає відповідальність юридичної особи за розпорядження отриманими грошима з моменту юридичного визнання дійсності проведення операцій.
Ціноутворення на підприємстві
Ціноутворення на підприємстві організується відповідно до державної політики ціноутворення, що є складовою загальної фінансово-економічної політики країни.
У галузях економіки використовуються вільні ціни та тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни та тарифи.
Фіксовані ціни – встановлюються державою на послуги першої необхідності та на товари, які вона монопольно виробляє (газ, електроенергія).
Регульовані ціни – встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності (хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування).
Обмін продукцією між державами провадиться за договірними цінами.
Ціна – є грошовим вираженням вартості товару, і як економічна категорія проявляється через виконання наступних функцій:
- Облікова функція – функція обліку та виміру витрат за виробництво товару. Ціна вимірює скільки витрачено праці, сировини, матеріалів виготовлення товару та її збуту, розмір прибутку.
- Стимулююча функція – проявляється у стимулюванні та стримуванні виробництва та споживання різних продуктів. Вона реалізується шляхом зміни рівня прибутку в ціні, надбавок та знижок до основної ціни.
- Розподільна функція пов’язані з відхиленням ціни товару з його вартості під впливом ринкових чинників.
Більш детальну інформацію дивись у статті Ціна та її функції.
Ціни підприємства, залежно від ступеня обліку них витрат і прибутку діляться на: оптові, відпускні, роздрібні, світові.
За оптовими цінами підприємства продають свою продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі, якщо така продукція не оподатковується.
Оптова ціна виробу складається з двох економічних елементів: собівартості виробу та прибутку.
За відпускними цінами виробника, до яких входять акцизний збір та ПДВ, підприємство продає продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі.
Ціни оптової торгівлі включають ціну виробника (оптову ціну), а також витрати та доходи підприємства оптової торгівлі, що займається подальшою реалізацією продукції.
Роздрібні ціни включають відпускні (оптові) ціни виробника, витрати та доходи організації торгівлі.
Світова ціна – ціна, за якою підприємство здійснює угоди з платежів у вільно конвертованій валюті. Світовими цінами є ціни експортну продукцію підприємств. У світові ціни входять оптові ціни, мита та мита.
У деяких випадках підприємства зобов’язані застосовувати регульовані ціни.
Формування валового (чистого) доходу для підприємства
Доходи підприємства поділяються на:
- валовий прибуток;
- дохід (виторг) від продажу (реалізації) продукції;
- інші операційні доходи;
- фінансові прибутки;
- інші доходи.
Валовий дохід
Валовий дохід як фінансова категорія – це новостворена працею вартість, яка в процесі реалізації продукції набуває грошового виразу за допомогою перевищення виручки над витратами раніше уречевленої праці.
В сучасних умовах, валовий дохід визначають як сукупну грошову виручку підприємства, отриману від діяльності основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва та від реалізації додаткових послуг.
Валовий дохід визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами та амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості продукції.
Валовий дохід – це основне джерело формування фінансових ресурсів підприємства та державного бюджету.
Чистий дохід – висловлює у грошової форми вартість додаткового товару і як перевищення виручки від продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і зарплати.
Дохід (виторг) від продажу (реалізації) продукції
Підприємство отримує від реалізації товарної продукції дохід, що забезпечує основну частку його надходжень у будь-якій формі (кошти у безготівковій та готівковій формі, векселі, бартер тощо).
Сума доходу (виручки) від продажу продукції визначається як сума товарної продукції відповідного періоду, що враховується в оптових цінах та вартості проданих залишків готової продукції на початок періоду за вирахуванням вартості проданих залишків готової продукції на кінець періоду.
Інші операційні доходи
До інших операційних доходів відносять:
- доходи від продажу іноземної валюти;
- Доходи від інших оборотних активів;
- Суми орендної плати (оперативний лізинг).
Фінансові доходи
Фінансові доходи включають:
- дивіденди отримані;
- відсотки отримані (за банківськими депозитами, за наданими позиками, за облігаціями тощо).
інші доходи
До інших доходів відносять:
- дохід від фінансових інвестицій;
- доход від реалізації необоротних активів;
- доход від реалізації майнових комплексів;
- дохід від неопераційної курсової різниці;
- дохід від безоплатного отримання активів;
- інші доходи, які у процесі нормальної діяльності, але з пов’язані з операційною діяльністю підприємства.
В окремих випадках підприємства можуть отримувати надзвичайні доходи від подій та угод, які відповідають визначенню надзвичайних подій. Як надзвичайні доходи можуть бути зокрема враховані: вартість матеріальних цінностей, оприбуткованих після списання непридатного до відновлення майна організації, пошкодженого внаслідок надзвичайних обставин; страхове відшкодування збитків, завданих організацією внаслідок надзвичайних обставин.
