Визначення поняття «ризик»
Слід зазначити, що поняття «ризик» має досить тривалу історію, але активно почали вивчати різні аспекти ризику наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Цікаво, що до XVII ст. не існувало загального поняття для позначення ризику, вважалося, що удача та нещастя зумовлювалися роком та фортуною .
У Стародавню Грецію міфологізоване світогляд було засновано у тому, що майбутнє цілком зумовлено волею і бажанням богів, тобто. абсолютно не залежить від поведінки людини.
Виникнення світових релігій, і насамперед християнства, призвело до того, що майбутнє набуло неоднозначності . З’явилося розуміння, що можливість «різного» майбутнього як у реальному житті, і після смерті залежить від поведінки людини. Тому виникла відповідальність за наслідки своїх дій.
У Середньовіччі сталося усвідомлення того, що майбутнє залежить не тільки від Бога. Одним з тих, хто вперше торкнувся цієї проблеми, був італійський монах, професор математики, який жив у XV ст., Лука Налічі. У період Відродження почалося серйозне вивчення проблем, що з ризиком. Завдяки розвитку азартних ігор, і перш за все грі в кістки, з’явилася можливість прогнозування майбутнього. Досліджуючи азартні ігри, французький математик, філософ та винахідник Блез Паскаль у 1654 р. звернувся за допомогою до математика П. Ферма. У результаті співробітництва було створено теорію ймовірностей. Вона стала величезним світоглядним та практичним стрибком, вперше дозволивши робити кількісні прогнози майбутнього. З того часу інструменти прогнозування, подібні до ворожіння, жертвопринесення та марення блаженних, почали відходити в минуле.
На початку XVIII ст. німецький математик Г. Лейбніц висунув ідею, а швейцарський математик Я. Бернуллі обґрунтував закон великих чисел та розробив процедури статистики. З 1725, коли вперше урядом Англії були застосовані таблиці смертності, цей інструмент швидко поширився в усьому світі.
У 1730 р. французький математик А. Муавр ввів поняття структури нормального розподілу та міру ризику – стандартне відхилення . У 1738 р. Д. Бернуллі визначив очікувану корисність, яку зрештою спирається сучасна теорія портфельних інвестицій. З 1763 р. завдяки теоремі Байєса (теоремі гіпотез) світ дізнався, як впливає прийняття рішень ступінь інформованості про об’єкт управління.
Таким чином, відкриття нових законів та розробка практично всіх сучасних інструментів управління ризиками відноситься до XVII–XVIII ст.
Нова епоха принесла усвідомлення ризику як ключового чинника людської діяльності та однієї з умов досягнення успіху.
У наукову літературу можна зустріти різні визначення даного поняття. Як правило, автори дають їх стосовно будь-якої конкретної діяльності. Нас насамперед цікавитимуть визначення, що даються в економічній літературі.
Пітер Бернстайн у роботі, присвяченій історії питання про управління ризиком, вказує, що слово «ризик» походить від староіталійського risicare , що означає «наважуватися», і робить висновок, що «в цьому сенсі ризик – це скоріше вибір, ніж жереб».
У словнику Вебстера (Webster’s Encyclopedic Unabridged Dictionary) «ризик» визначається як «імовірність збитків чи втрат», тобто. ризик відноситься до можливості настання будь-якої несприятливої події. Цю традиційну концепцію ризику можна продемонструвати низкою визначень ризику, які дають вітчизняні та зарубіжні автори.
Визначення поняття «ризик» та їх джерела
| Поняття «ризик» | Літературне джерело |
| Міра невідповідності між різними можливими результатами ухвалення певних стратегій | Лопатніков Л. І. Економіко-математичний словник. М: Наука, 1987 |
| Ймовірність (загроза) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи появи додаткових витрат внаслідок здійснення певної виробничої чи фінансової діяльності | Грабовий П. Г., Петрова С. Н. та ін Ризики в сучасному бізнесі. М: Алане, 1994 |
| Можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих чи інших явищ природи та видів діяльності людського суспільства | Балабанов І. Т. Ризик-менеджмент. М.: Фінанси та статистика, 1996 |
| Імовірність несподіваного на економічний процес певних чинників, під впливом яких може статися відхилення результату від запланованої величини | Шенаєв В. Н., Ірніязов Б. С. Проектне кредитування. Зарубіжний досвід та можливості його використання в Росії. М.: Консалтбанкір, 1996. (Сер. «Міжнародний банківський бізнес») |
| Невизначеність, пов’язана з вартістю інвестицій у кінці періоду | Шарп У. Ф. Александер Г. Дж., Бейлі Дж. Інвестиції: пров. з англ. М: ІНФРА-М, 1997 |
| Ймовірність несприятливого результату | Ван Хорн Дж. Основи управління фінансами: пров. з англ. / За ред. І. І. Єлісєєвої. М.: Фінанси та статистика, 1997 |
Рівень фінансової втрати, що виражається:
|
Ковальов В. В. Фінансовий аналіз. Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. М.: Фінанси та статистика, 1997 |
| Можливість несприятливого результату, тобто. недоотримання інвестором очікуваного прибутку | Фінансовий менеджмент: теорія та практика: підручник / за ред. E. С. Стоянової. 5-те вид., перероб. та дод. М: Перспектива, 2002 |
| Адекватна характеристика рівня невизначеності, пов’язаної з можливістю виникнення у ході реалізації бізнес-проекту несприятливих ситуацій, а також настання непередбачених негативних наслідків для виконання поставлених перед інвестором головних цілей | Царьов В. В., Кантарович А. А. Оцінка вартості бізнесу: теорія та методологія. М.: Юніті, 2007 |
Якщо порівняти обсяги визначення понять ризику, які були наведені вище, стає очевидно, що вони різняться. Існує багато інших визначень ризику в рамках традиційної концепції, але вони навряд чи змінять загальну картину.
Розширене тлумачення ризику ідентифікується з поняттям невизначеності , що означає неможливість точного прогнозування оптимального вектора розвитку складної системи та несе у собі як ймовірність негативних наслідків, а й позитивні можливості.
Наступні визначення ілюструють розширену сучасну концепцію:
- Ризик – це невизначеність фінансових результатів у майбутньому.
- Ризик – це рівень невизначеності отримання майбутніх чистих доходів.
- Ризик – це ймовірність неотримання доходів запланованого рівня за умов невизначеності, супутньої діяльності підприємства.
Тут чітко простежується тісний зв’язок ризику, ймовірності та невизначеності; в основі ризику лежить імовірнісна природа ринкової діяльності та невизначеність ситуації при її здійсненні. Отже, щоб якнайточніше розкрити категорію «ризик», необхідно визначити поняття «імовірність» і «невизначеність», що у основі ризиків (див. також Ризик і невизначеність ).
Ймовірність
Термін «імовірність» є фундаментальним для теорії ймовірностей і дозволяє кількісно порівнювати події за рівнем їхньої можливості. Імовірністю події є певна кількість з інтервату [0; 1], яка тим більша, чим більш можлива подія. Можливість характеризує можливість отримання певного конкретного результату. Очевидно, що вірогіднішим вважається та подія, яка відбувається частіше. Отже, насамперед поняття ймовірності пов’язані з досвідченим, практичним поняттям «частота події» .
Як одиниця виміру приймають можливість достовірного події, тобто. такої події, яка в результаті якогось досвіду, процесу діяльності неодмінно має відбутися. Прикладом такої події може бути факт отримання доходу при реалізації продукції, оскільки неможлива така ситуація, коли підприємство продавало б продукцію, не маючи на неї ціни (яка може бути і нульовою, у такому разі й дохід буде нульовим).
Невизначеність
Невизначеність передбачає наявність чинників, у яких результати дій є детермінованими, а ступінь можливого впливу цих чинників на результати невідома. Наприклад, це неповнота чи неточність інформації про умови реалізації проекту.
Чинники невизначеності поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні чинники – законодавство, реакція ринку на продукцію, що випускається, дії конкурентів та ін. Внутрішні – компетентність персоналу фірми, помилковість визначення характеристик проекту і т.д.
Умови невизначеності, які мають місце за будь-яких видах підприємницької діяльності, пояснюються тим, що економічні системи в процесі свого функціонування відчувають залежність від низки причин, які можна систематизувати у вигляді схеми невизначеностей.
За часом виникнення невизначеності поділяються на ретроспективні, поточні та перспективні . Необхідність урахування чинника часу в оцінці економічної ефективності прийнятих рішень пов’язані з тим, як і ефект, і може бути розподілені у часі. Рівні за величиною витрати, по-різному розподілені у часі, дають неоднаковий корисний результат тієї чи іншої виду (економічний, соціальний та інших.).
Розглядаючи невизначеність як найбільш характерну причину ризику в економічній, комерційній, управлінській, фінансовій та інших видах діяльності, слід зазначити, що виділення та вивчення її є вкрай необхідним, оскільки на практиці доводиться стикатися з ситуаціями, умови яких не можуть бути однозначно визначені.
У літературі є різні формулювання терміна «невизначеність». Найбільш повне формулювання, таке: невизначеність – це неповне чи неточне уявлення про значення різних параметрів у майбутньому, що породжуються різними причинами, передусім неповнотою чи неточністю інформації про умови реалізації рішення, у тому числі пов’язані з ними витрати та результати.
З погляду ймовірності здійснення подій невизначеність можна поділити на три види:
- повна невизначеність;
- повна визначеність;
- часткова невизначеність.
Повна невизначеність характеризується близькою до нуля прогнозованістю Р t настання події, що математично виражається співвідношенням
lim Рt = 0t → tk
де t – Час;
t k – Кінцевий час прогнозування події.
Повної визначеності відповідає близька до одиниці прогнозованість подій, тобто.
lim Р t = 1 t → t k
Це можливо насамперед у тих випадках, коли при вирішенні завдання в умовах невизначеності визначається, з якою ймовірністю оптимальне рішення перебуває в довірчому прогнозованому інтервалі, що дозволяє власнику бізнесу не тільки реалізовувати свою стратегію на ринку, а й прогнозувати свою власну поведінку, тенденції розвитку ринку і т.п.
Часткова невизначеність відповідає таким подіям, прогнозованість яких лежить у межах від 0 до 1, що визначається нерівністю
0 < lim Р t < 1 t → t k
В умовах об’єктивного існування ризику та пов’язаних з ним фінансових, моральних та інших втрат виникає потреба у певному механізмі, який дозволив би найкращим із можливих способів з погляду поставлених підприємцем (фірмою) цілей враховувати ризик при прийнятті рішень та реалізації господарської діяльності.
Ризику як економічної категорії властива і така характеристика як суперечливість.
Суперечливість
Суперечливість ризику у тому, що, з одного боку, ризик забезпечує здійснення ініціатив, новаторських ідей, експериментів, тобто. прискорює суспільний і технічний прогрес, з іншого боку – ризик веде до авантюризму, волюнтаризму, гальмування соціального прогресу, якщо альтернатива в умовах ризику вибирається без належного врахування об’єктивних закономірностей розвитку явища.
Ризик тісно пов’язаний із вибором альтернатив, розрахунком ймовірностей їх результату.
Альтернативність
Альтернативність передбачає необхідність вибору кількох можливих варіантів рішення. Там, де немає вибору, ризикована ситуація не виникає, немає й ризику. Залежно від конкретного змісту ситуації ризику альтернативність дозволяється у різний спосіб. У простих ситуаціях вибір здійснюється на основі минулого досвіду та інтуїції, а у складних ситуаціях необхідне використання спеціальних методів та методик.
У цьому його суб’єктивна сторона. Крім того, суб’єктивність проявляється ще й у тому, що люди неоднаково сприймають одну й ту саму ситуацію економічного ризику через відмінність психологічних, моральних принципів, матеріального становища тощо.
У той самий час ризик має об’єктивну бік, яка зумовлена імовірнісною сутністю багатьох природних, соціальних і технологічних процесів, багатоваріантністю відносин між суб’єктами. Причому об’єктивність ризику полягає ще й у тому, що він існує незалежно від того, усвідомлюють його наявність чи ні, враховують чи ігнорують його.
Як зазначалося, існування ризику безпосередньо пов’язане з наявністю невизначеності, яка неоднорідна за формою прояву та за змістом.
Насамперед, це невизначеність зовнішнього середовища, що включає об’єктивні економічні, соціальні та політичні умови, в рамках яких здійснюється підприємницька діяльність і до функціонування яких вона змушена пристосовуватися. Це можливі зрушення у суспільних потребах та споживчому попиті, поява технічних та технологічних нововведень, зміна політичної обстановки, природні явища тощо. Значний вплив на підприємницьку діяльність надає невизначеність економічної кон’юнктури, яка випливає з мінливості попиту-пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва, що залежить від багатьох змінних, контрагентів та осіб, поведінка яких не завжди можна передбачити з прийнятною точністю.
Таким чином, основні джерела невизначеності , а отже, і ризику такі:
- Спонтанність природних процесів та явищ, стихійні лиха.
- Випадковість. Імовірнісна сутність багатьох соціально-економічних і технологічних процесів призводить до того, що в подібних умовах одна й та сама подія відбувається неоднаково, тобто. має місце елемент випадковості. Це визначає неможливість однозначного передбачення настання передбачуваного результату.
- Наявність протиборчих тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів. Прояв цього джерела ризику дуже різноманітний: від воєн та міжнаціональних конфліктів до конкуренції та розбіжності інтересів.
Внаслідок військових дій підприємець може зіткнутися із забороною на експорт чи імпорт, конфіскацією товарів та підприємств, заморожуванням іноземних інвестицій тощо. У боротьбі покупця конкуренти можуть розширити номенклатуру своєї продукції, зменшити ціну, поліпшити якість тощо. Існує також несумлінна конкуренція. Усе це створює ситуації ризику. - Імовірнісний характер НТП. Загальне напрям розвитку і техніки може бути передбачено з певною точністю, тобто. технічний прогрес нездійсненний без ризику, що з його ймовірнісної природою.
- Неповнота, недостатність інформації про обсяг, процес, явище, стосовно якого приймається рішення, обмеженість людини в зборі та переробці інформації, її мінливість. Процес прийняття рішень передбачає наявність інформації про наявність та величину попиту на товари та послуги, на капітал; про фінансову стійкість та платоспроможність клієнтів, конкурентів; про ціни, курси валют і т.д. На практиці така інформація часто буває різнорідною, неповною чи спотвореною. Чим нижча якість інформації, що використовується при прийнятті рішень, тим вищий ризик настання негативних наслідків такого рішення.
- До джерел ризику належать також:
- обмеженість, недостатність матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів при прийнятті та реалізації рішень;
- неможливість однозначного пізнання об’єкта за існуючих методів і рівня наукового пізнання;
- відносна обмеженість свідомої діяльності;
- відмінності в оцінках, установках тощо;
- незбалансованість основних компонентів господарського механізму планування, ціноутворення, матеріально-технічного постачання, фінансово-кредитних відносин.
