Запорука (Mortgage; Pledge; Security; Pawning; Collateral) – спосіб забезпечення виконання зобов’язань, укладених суб’єктами економічної діяльності; форма гарантії, яку надає позичальник кредитору в обумовленому обсязі та у встановлені терміни.
Зазвичай, застава — це певна власність, яка з урахуванням заставного зобов’язання передається кредитору у разі, якщо позичальник зможе оплатити свої боргові платежі. Кредитор (заставоутримувач) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок закладеної власності переважно перед іншими кредиторами цього боржника (право застави). До обсягу вимог кредитора, що задовольняються за рахунок виручки від продажу закладеного майна, крім суми боргу, включаються відсотки, неустойка (штраф, пеня), відшкодування збитків, що утворилися при невиконанні боржником свого зобов’язання, а також додаткові витрати заставоутримувача, понесені ним у зв’язку зі зверненням стягнення на закладене майно.
У банківському законодавстві застава визнається як засіб забезпечення зобов’язань. Предметом застави можуть бути власні кошти, майно, кошти та нематеріальні активи, які здатні реально забезпечити виконання зобов’язань позичальника перед кредитором відповідно до законодавчих актів України. Законодавство України не містить конкретних видів зобов’язань, виконання яких може бути забезпечене запорукою. Перелік, викладений у Законі України «Про заставу», має відкритий характер, тобто законодавець передбачає, що заставу можна використовувати у будь-якому договорі. Заставне майно повинно мати:
- високу ліквідність;
- здатність до тривалого зберігання (не менше терміну користування позикою);
- обґрунтовану вартість (або оцінку за справедливою вартістю);
- низькі витрати на зберігання та реалізацію;
- доступність контролю.
Майно, яке виступає забезпеченням за кредитом, обов’язково має бути оцінене. Витрати з оцінки застави несе позичальник, навіть якщо у результаті отримає відмова кредитної організації у видачі позики. Зазвичай банк пропонує для цієї процедури скористатися послугами оціночних компаній, що є його партнерами.
Вартість застави повинна покривати суму кредиту та нарахованих за ним відсотків.
Оформляючи майно у заставу, позичальник має підтвердити право власності на нього. Якщо заставою виступатиме нерухомість, то клієнт має надати до банку документи на право власності.
На надання майна у заставу потрібна згода чоловіка заставника.
Банки вимагають від позичальника страхування застави. Цивільним кодексом передбачено можливість кредитора зобов’язати позичальника страхувати ризик втрати застави. Термін дії договору страхування повинен бути не меншим за термін кредиту, а страхова сума — не нижча за оцінну вартість застави. Вигодонабувачем за договором виступає кредитор.
Окремі види застави:
- іпотека – застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставника або третьої особи;
- застава – застава рухомого майна, що передається у володіння заставоутримувача або за його наказом – у володіння третій особі;
- податкову заставу.
Застава внаслідок його універсальності досить широко застосовується й у забезпечення інших, а чи не лише цивільно-правових зобов’язань. Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, який має податковий борг, передаються до податкова застава. При цьому право податкової застави виникає за законом і не вимагає письмового оформлення, а сама податкова застава визначається як спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, непогашеного у строк.
Також використовується митна застава у митному законодавстві, зокрема, згідно із Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення та оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» — як засіб забезпечення зворотного вивезення предметів , завезених під таке зобов’язання.
Внесення грошової застави передбачено також виборчим законодавством та Кримінально-процесуальним кодексом. Проте такі випадки застосування застави не регулюються Законом України «Про заставу», оскільки останній регулює заставу як забезпечення саме цивільних зобов’язань.
(Див. Банківський кредит, Іпотечне покриття).
