Система оцінки ризику (Risk Assessment System) — система положень, процедур та правил, на яких ґрунтується визначення кількості ризику, якості управління ним, рівня занепокоєння нагляду (вимірюється як сукупний ризик) та напрямки зміни ризику.
Система оцінки ризику дозволяє в послідовний спосіб вимірювати ризики та визначати, які процедури нагляду необхідно зробити. Система оцінки ризику включає перелік факторів оцінки, які працівники нагляду враховують щодо оцінок. Ці фактори є рекомендованими критеріями оцінки ризиків. У разі потреби працівники нагляду можуть розширити цей перелік, збільшуючи кількість факторів оцінки.
Система оцінки ризику має відбивати як реальні, і потенційні параметри ризику банку. На ній ґрунтується стратегія та дії органів банківського нагляду. Вона також створює основу для обговорення стану банку з його керівниками та членами наглядової ради, що допомагає забезпечити більш ефективну роботу органів банківського нагляду.
Працівники нагляду повинні обговорити висновки, зроблені на підставі системи оцінки ризику, з керівництвом банку та наглядовою радою. Керівництво банку може допомогти роз’яснити чи змінити висновки працівників нагляду. Хоча Національний банк не вимагає, щоб банки впроваджували подібний процес, працівники нагляду мають кваліфіковано та результативно обґрунтовувати свої рішення щодо системи оцінки ризику перед зацікавленими сторонами для забезпечення ефективного нагляду. Такий обмін інформацією дозволяє Національному банку та керівництву банку досягти загального розуміння ризиків, зосередитись на сильних та слабких сторонах управління ризиками та забезпечити реалізацію планів нагляду в майбутньому.
Національний банк визначив систему оцінки кожної категорії ризику. Для шести категорій ризику – кредитного ризику, ризику ліквідності, ризику зміни процентної ставки, ринкового ризику, валютного ризику та операційно-технологічного ризику – працівники нагляду оцінюють кількість ризику, якість управління ризиками, сукупний ризик та напрямок ризику. Для ефективного використання системи оцінки ризику працівники нагляду повинні враховувати як поточний стан банку, і чинники, які можуть означати зростання ризиків.
Відповідно до системи оцінки ризику існує чотири основні компоненти визначення параметрів ризику банку:
- кількість ризикутобто рівень чи обсяг ризику, якому піддається банк, що характеризується як незначне, помірне чи значне;
- якість управління ризиком, тобто наскільки добре здійснюється виявлення, вимірювання, контроль та моніторинг ризиків. Характеризується як високе, що потребує вдосконалення або низьке;
- сукупний ризик, тобто узагальнений висновок, який відбиває рівень занепокоєння органів нагляду, враховуючи як кількість ризику, і якість управління ризиками, з урахуванням відносного значення кожного з цих аспектів. Сукупний ризик оцінюється як високий, помірний чи низький у кожному з дев’яти видів ризику. Пом’якшувальні фактори (хеджування) можуть вплинути на оцінку сукупного ризику. Оцінка сукупного ризику визначає стратегію нагляду, тобто які конкретні заходи у цьому банку будуть вжиті банківським наглядом Національного банку та які ресурси для цього виділено;
- напрям ризику, тобто можлива зміна сукупного рівня ризику протягом наступних 12 місяців. Характеризується як зростаюча, стабільна або менша. Напрямок ризику впливає на стратегію нагляду, зокрема на те, які додаткові заходи нагляду можуть бути вжиті. Якщо напрям ризику зменшується, це вказує на те, що на основі наявної інформації протягом наступних 12 місяців очікується зменшення сукупного ризику. Стабільний напрямок свідчить про те, що сукупний ризик, мабуть, залишиться незмінним. Якщо напрямок ризику зростає, це свідчить про те, що, як очікується, сукупний ризик через 12 місяців збільшиться.
Кількість ризику та якість управління ризиком оцінюються незалежно один від одного. Крім того, значний розмір капіталу або високі показники фінансової діяльності не повинні розглядатися як пом’якшувальні фактори для неадекватної системи управління ризиками. Кількість ризику просто відображає рівень ризику, який банк бере на себе в процесі здійснення своєї діяльності, а добре це чи погано — залежить від того, чи системи управління ризиками банку забезпечують виявлення, вимірювання, моніторинг і контроль цієї кількості ризику.
Стратегічний ризик, ризик репутації та юридичний ризик впливають на капітал та надходження банку, але їх важко точно виміряти кількісно. Тому за цими ризиками оцінюються лише сукупний ризик та напрямок ризику. Характеристики сукупного ризику та напрями ризику ті самі, що й інших ризиків.
За системою оцінки ризику органи нагляду здійснюють оцінку ризиків наприкінці кожного циклу нагляду (зазвичай 12 місяців). Така оцінка може уточнюватись у будь-який час, коли органам нагляду стає відомо про зміни параметрів ризику на проміжних етапах. Проводячи оцінку ризиків із застосуванням системи оцінки ризику, органи нагляду визначають рівень занепокоєння (сукупний ризик) та напрямок ризику кожної категорії ризику. Відповідні висновки органів нагляду визначають, які заходи нагляду будуть використовуватися, наприклад планова інспекційна перевірка, позапланова інспекційна перевірка, заходи дистанційного нагляду тощо.
Застосування методики та критеріїв управління ризиками на основі системи оцінки ризику дозволяє органам нагляду визначити, яка саме програма наглядових дій має бути розроблена для кожного конкретного банку. Метою банківського нагляду є забезпечення ефективного нагляду за кожним банком за умови якнайменшого втручання в його роботу, що відповідає інтересам як банку, так і його вкладників та інших кредиторів.
(Див. Нагляд на основі оцінки ризиків, Система CAMELS).
