Податковий тягар, податковий прес, податковий тягар, податковий тиск, тягар оподаткування, податкове навантаження (tax burden) – узагальнена характеристика податкової системи країни, що вказує:
- на дію (зазвичай, негативне), яке податки надають становище платників податків чи народне господарство загалом;
- на кількісну оцінку цієї дії (суму податків, їх питому вагу у ВВП чи доходах окремих категорій платників).
Дана характеристика дозволяє бачити за одним значенням податкового тягаря різний результат: та сама сума податків може отримати різну оцінку залежно від того, з яких доходів вона стягується і на які цілі витрачається. Наприклад, існує широко поширене переконання про непосильний тягар вітчизняних податків, що не дозволяє підприємствам інвестувати та розвиватися, і водночас частка податків у ВВП може перебувати на рівні як і в переважній більшості розвинутих країн.
Податковий тягар – загальні витрати в економіці зі сплати податків. Включають як суму реально зібраних податків, а й витрати «мертвого боргу», і навіть додаткові витрати, пов’язані з дотриманням законів і правил із нарахування і збору податків (compliance cost). Останні включають витрати на додатковий бухгалтерський облік, необхідний внаслідок обов’язку сплачувати податки, та особливі бухгалтерські витрати на винахід способів уникнення податків. Витрати «мертвого боргу» зростають за рахунок втрат споживчого надлишку та надлишку для виробника. Надлишок для споживача (consumer’s surplus) втрачається у випадках, коли споживачі оцінюють товари вище витрат за виробництво, але нижче цін із включенням податків; надлишок для виробника (producer’s surplus) втрачається у тих випадках, коли люди оцінюють відмову від вільного часу нижче, ніж винагорода за роботу до сплати податків, але вища, ніж винагорода після вирахування податків. Однак можливо, що податки на діяльність, що забруднює навколишнє середовище, можуть знижувати загальний податковий тягар, якщо вони спонукають компанії відмовитись від діяльності, яка є причиною великих зовнішніх негативних наслідків господарювання (external diseconomies).
Поняття податковий тягар у загальновживаному сенсі історично виникає одночасно з ранніми згадками про податки. Однак його реальні кількісні оцінки треба віднести до періоду закінчення 1-ої світової війни, коли розрахунки з міжсоюзницької заборгованості (США, Великобританії та Франції) та репараційні вимоги (до Німеччини та Австрії) зробили необхідним практичне зіставлення рівня оподаткування у різних країнах.
Виділяють три області застосування показника податкового навантаження:
- зіставлення податкового навантаження різних країн або для однієї країни в часі;
- врегулювання фінансових взаємовідносин між членами союзних та федеративних держав;
- проведення фінансових та податкових реформ щодо висоти можливого оподаткування.
Податковий тягар розраховують для населення і окремих груп, підприємств і галузей, окремих територій і народного господарства загалом. Податковий тягар населення та його груп визначається ставленням всіх сплачуваних податків (прямих та непрямих) до всіх отримуваних доходів відповідних контингентів.
Підвищення рівня оподаткування останні десятиліття притаманно більшості країн, що пов’язані з розширенням державних функцій та зростання соціальних витрат. При цьому загальне зростання доходів населення, незважаючи на підвищення податкового навантаження, забезпечує постійне збільшення залишку коштів за вирахуванням податків.
Обчислення податкового навантаження підприємств в умовах перехідного періоду, що відрізняється фінансово-економічною кризою, неплатежами, бартером тощо, утруднено унікальністю господарського стану кожного з них та непередбачуваністю процесу перекладання податків.
Показник податкового навантаження конкретного платника податків відображає частку його сукупного доходу (виручки від продукції, послуг та іншої реалізації), вилучану до бюджету. Цей показник диференційований на підприємствах різних галузей виробництва. Так, на підприємствах з виробництва винно-горілчаних виробів та в транспортних організаціях цей показник вищий, ніж на підприємствах будівельної індустрії, і набагато вищий, ніж на підприємствах сільського господарства.
Зниження ставок податків (податкового тягаря) дозволяє збільшувати інвестиції у виробництво та підвищувати заробітну плату (підсилювати мотивацію праці та підвищувати купівельну спроможність населення), що в сукупності призводить до підвищення ефективності виробництва, збільшення доходів підприємства та зростання товарообігу, а, отже, до зростання податкової основи.
Підвищення ставок податків при постійному значенні податкової бази веде до збільшення суми податкових надходжень пропорційно до зростання ставок. Однак підвищення ставок призводить до зменшення податкової бази на наступних етапах оподаткування через що сума податкових надходжень спочатку зростає із уповільненням темпів зростання, а по досягненню деякого порогового значення податкового навантаження — зменшується.
