Паперові гроші (paper money) – знаки вартості, які заміщають у обігу повноцінні гроші. Паперові гроші не забезпечені благородними металами і не конвертуються в них, наділені примусовим курсом та випускаються державою для використання у готівково-грошовому обігу та для покриття своїх витрат.
Паперові гроші мають кілька значень:
- законний засіб платежу – банкноти (кредитні гроші), що випускаються в обіг для кредитування економіки, держави та під приріст державних золотовалютних резервів;
- засіб покриття витрат держави, головним чином дефіциту бюджету, – казначейські квитки, що випускаються, зазвичай, казначейством;
- банкноти та будь-які цінні папери, які можуть бути використані як гроші, наприклад чеки, переказні векселі (навіть якщо вони не є законним засобом платежу).
Паперові гроші виконують функції коштів: – заходи вартості; звернення; платежу; накопичення та заощадження у періоди їх відносної стабільності.
Паперові гроші не мають власної вартості, набувають представницької вартості в процесі обігу. Держава, встановлюючи примусовий курс паперових грошей, надає їм суспільної ваги.
Реальна вартість паперових грошей визначається законом вартості та законами грошового обігу, а не примусовим курсом та масою випущених паперових грошей. Закріплюване державою під час дії золотого стандарту (до 1978 р.) золоте зміст грошової одиниці міг відповідати її фактичному змісту.
При обігу паперових грошей відбувається їх знецінення, яке виявляється у зниженні купівельної спроможності грошей по відношенню до товарів, послуг, золота та іноземної валюти.
Виникли паперові гроші в процесі обігу дійсних грошей (золотих і срібних монет) у міру відокремлення номіналу, зазначеного на монетах, від реальної ваги металу, що міститься в них.
Фактично держава може випустити в обіг необмежену кількість паперових грошей у будь-яких купюрах. Проте випуск паперових грошей підпорядковується об’єктивним економічним законам. Відповідно до закону грошового обігу кількість грошей у обігу прямо пропорційна сумі товарних цін і обернено пропорційно швидкості обігу грошей. Його порушення призводить до того, що кожен грошовий знак «стискається» і є меншою кількістю вартості.
Вперше паперові гроші з’явилися у Китаї приблизно у VII ст. Спочатку вони являли собою рукописний документ, що підтверджує здачу на зберігання купцю важких (залізних або бронзових) монет. Нерідко на цьому документі-розписці малювали кількість «монет», яку розписка заміняла (одна розписка XIV ст. представляла 1000 бронзових монет загальною вагою 3,5 кг).
У ХVII-ХІХ ст. паперові гроші випускалися у Франції, Великій Британії, Швеції, Росії, США. У Франції 1776 р. було засновано банк «Каса комерційного обліку», якому було доручено випуск банкнот, призначених покриття державних витрат. Хоча ці знаки і називалися банкнотами, сутнісно вони були паперовими грошима. Емісія паперових грошей широко використовувалася у Франції в епоху Великої французької революції 1789–1794 рр.: у 1789–1790 рр. були випущені асигнати (фр. assignat), спочатку на 2,4 млрд. ліврів, до 1795 їх сума становила 40 млрд. ліврів. У лютому 1797 р. асигнати були анульовані, і Франція повернулася до металевого грошового обігу.
У ХІХ ст. Франція двічі поверталася до паперово-грошової системи: у зв’язку з Лютневою революцією 1848 і франко-прусської війною 1870-1871 рр.. У період франко-прусської війни уряд Франції розширив випуск банкнот для фінансування війни, оголосив про нерозмінність банкнот і надав їм примусового курсу. Банкноти перетворилися на паперові гроші. Цей процес став типовим для багатьох держав.
У Англії паперово-грошова система існувала з 1797 до 1820 р. У 1797 р. було видано «Рестрикційний акт», за яким Банк Англії звільнявся від обміну банкнот на золото, встановлювався примусовий курс банкнот, і по суті перетворилися на паперові гроші. У 1820 р. було відновлено обмін банкнот на золото, банкноти знову перетворилися на кредитні гроші.
У Північній Америці паперові гроші були випущені раніше, ніж у європейських країнах, ще в період існування північноамериканських колоній Англії (Пенсільванія, Південна та Північна Кароліна та ін.). Під час боротьби англійських колоній в Америці за незалежність Конгрес штатів у 1775 р. прийняв постанову про випуск «континентальних грошей» на 3 млн. дол. До 1779 р. їх сума перевищила 240 млн. дол. випуску. Курс паперових грошей швидко падав, 1 срібний дол. 1780 р. дорівнював 50–60 паперовим дол. «Континентальні гроші» ліквідовані 18 березня 1780 р. шляхом девальвації (1 дол. в металі обмінювався на 40 паперових дол.) 6 років та використанням 5%-них облігацій.
Уряд США знову здійснив емісію паперових грошей під час громадянської війни 1861-1865 рр., випустивши знаки зеленого кольору – “Грінбеки”. Усього було випущено паперових грошей на суму 450 млн. дол., знецінилися вони у 2,5 рази (за 100 золотих дол. давали 262 дол. грінбеками). Із закінченням війни надлишкова маса грошей була вилучена з обігу та стійкість долара була відновлена шляхом ревалоризації (ревальвації).
У Росії паперові гроші вперше були випущені в 1769 при Імператриці Катерині II у формі асигнацій, які приймалися в платежі нарівні з мідними і срібними монетами. Спочатку було випущено асигнацій у сумі 1 млн. крб. Катерина II передбачала обмежити випуск асигнацій сумою 100 млн. руб. Однак вже до 1796 асигнацій було випущено більш ніж на 150 млн. руб. Асигнації у Росії перебували у зверненні до проведення фінансової реформи міністром фінансів графом Е.Ф. Канкріним 1839-1843 рр.
У Радянській Росії паперові гроші існували у вигляді про «керенок», випущених Тимчасовим урядом у серпні 1917 р. купюрами 20 і 40 руб.; 1919 р. Уряд РРФСР випустив розрахункові знаки, пізніше вони були названі «радзнаки». «Рівзнаки» двічі були деноміновані: у жовтні 1921 1 руб. грошових знаків зразка 1922 був прирівняний до 10 000 руб. всіх раніше випущених грошових знаків; у листопаді 1922 1 руб. зразка 1923 був прирівняний до 100 руб. зразка 1922 або до 1 млн. руб. всіх раніше випущених фінансових символів. При цих деномінаціях обмін грошових знаків не проводився, в обігу перебували як новостворені грошові знаки, так і грошові знаки, що підлягають деномінації, для яких встановлювався певний термін обігу (до 6 місяців після оголошення про деномінацію).
У період проведення фінансової реформи 1922–1924 гг. Радянський уряд у березні 1924 р. випустив казначейські квитки номіналом 1, 3, 5 руб. Встановлювався паритет між червінцем та казначейськими квитками (1:10). Таким чином, золоте утримання рубля визначалося в 1/10 золотого змісту червінця, тобто. 0,774234 г чистого золота. Забезпечувалися казначейські білети всім надбанням держави, тобто. конкретного забезпечення не мали. Емітентом казначейських квитків був Народний комісаріат фінансів СРСР.
У 1925 р. випуск казначейських квитків було передано Державному банку СРСР. Формально казначейські квитки в СРСР випускалися і перебували в обігу до 1991 р. У 1991 р. грошові знаки номіналом 1, 3, 5 р. стали називатися «Квитки Держбанку СРСР». У 1993 р. ці грошові знаки було вилучено з обігу. Незалежно від їхньої назви вони залишалися паперовими грошима тому, що не мали внутрішньої вартості та товарного та золотого забезпечення.
