Маса грошей у обігу

Маса грошей, що обслуговує грошовий оборот, її склад та фактори, що визначають її зміну

Грошова маса – Сукупність споживчих, платіжних і накопичених коштів, що обслуговує економічні зв’язки і належить фізичним та юридичним особам, а також державі.

Грошова маса є важливим кількісним показником грошей і складається з двох основних складових. активних грошейщо застосовуються у готівковому та безготівковому обігу та пасивних (Накопичення та заощадження, резерви, залишки на рахунках).

На грошову масу впливає два фактори:

1. кількість грошей у обігу;
2. швидкість обігу грошей.

Обсяг грошової маси визначається державою – емітентом грошей, його законодавчою владою. Зростання емісії обумовлено потребами товарного обороту та держави.

В Україні головними причинами зростання грошової маси є: надлишковий дефіцит державного бюджету та суттєве скорочення темпів виробництва та товарного обігу.

Показник маси грошей у обігу (М) має кілька значень (грошових агрегатів). НБУ визначає такі агрегати:

1. М₀ = готівка в обігу;
2. М₁ = М₀ + залишки грошових вкладів на банківських рахунках до запитання;
3. М₂ = М₁ + залишки грошових вкладів на банківських строкових рахунках;
4. М₃ = М₂ + Кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Крім того, НБУ визначає показник, який називається грошовою базою. Він включає агрегат М₀, готівка в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ Ці гроші не беруть участь у кредитному банківському обороті і додатково не збільшують масу грошей в обігу, а лише є базою для її зростання.

Кожен агрегат має певне призначення на практиці управління грошовим оборотом, проте вони дають цілісну картину структури і динаміки грошової маси і грошового обігу.

Швидкість обігу грошей та її вплив на масу та стабільність грошей

Швидкість обігу грошей — є інтенсивний рух грошей при виконанні ними функцій обігу та платежу.

Для розрахунку цього показника використовують такі методи:

1. Швидкість руху грошей у кругообігу вартості громадського продукту або кругообіг доходів визначається як відношення ВНП або НД до грошової маси (агрегатів М₁ або М₂). Цей показник свідчить про зв’язок між грошовим обігом та процесами економічного розвитку.
2. Оборотність грошей у платіжному обороті визначається ставленням суми грошей на банківських рахунках до середньорічної величини грошової маси в обігу. Цей показник свідчить про швидкість безготівкових розрахунків.

З іншого боку застосовуються загальноекономічні чинники, тобто. циклічний розвиток виробництва, темпи його зростання, рух цін, і навіть грошові (монетарні) чинники, тобто. структура платіжного обороту (співвідношення готівкових та безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій та взаєморозрахунків, рівень відсоткових ставок за кредитом на грошовому ринку, а також запровадження електронних систем для операцій у кредитних установах та використання електронних грошей у розрахунках.

Крім того, значний вплив на швидкість обігу грошей надає періодичність та рівномірність виплат доходів, рівень заощаджень та накопичень.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційна кількості грошей в обігу, тому прискорення їх оборотності означає зростання грошової маси. Збільшена грошова маса при постійному обсязі товарів та послуг на ринку призводить до знецінення грошей, тобто зрештою є одним із факторів інфляційного процесу.

Закон кількості грошей, необхідних для обороту, його суть, вимоги та наслідки порушення вимог

Щоб забезпечити стійкість грошей, необхідно витримувати пропорційність між товарною масою та обсягом грошових послуг населенню, з одного боку, та грошовою масою в обігу – з іншого. Розвиток кредитних відносин та банківської справи сприяло зменшенню потреби у готівкових грошових знаках. Кількість грошей, необхідних для обігу, визначається за такою формулою:

де КД – Кількість грошей у обігу;
ЦТ – Сума цін товарів, що реалізуються;
До – Сума цін товарів, проданих у кредит;
П – платежі, за якими настав термін оплати;
ВР – Взаємні розрахунки;
Про – Число оборотів однойменної грошової одиниці;
ДР – Фінансовий резерв для сфери звернення.

Перевищення кількості грошових одиниць у обігу над сумою товарних цін (і як результат – поява грошових одиниць, що не мають товарного покриття) призводить до інфляції.

Проблема монетизації валового внутрішнього продукту

Виконуючи функції засобів обігу та платежу, гроші безперервно переміщуються від одного суб’єкта економіки до іншого, обслуговуючи цим купівлю-продаж товарів та послуг, тобто реалізацію ВВП.

Процес руху грошей, які обслуговують реалізацію ВВП, називається грошовим обігом.

Між процесом реалізації ВВП та грошовим обігом існує внутрішній зв’язок: чим більший номінальний обсяг реалізації ВВП, тим більше буде потік грошового обігу, і навпаки.

Номінальний ВВП визначається двома факторами: фізичним обсягом реалізованих товарів та послуг (Q) та рівнем їх цін (P). А розмір грошового обсягу визначається масою грошей, що перебувають у обігу (М), та швидкістю обігу грошової одиниці (V).

Згадані величини враховуються в рівнянні обміну:

На його основі можна визначити закономірності зміни основних ринкових процесів та показників, зокрема: рівня товарних цін, швидкості обігу грошей, маси грошей у обігу.

Рівень товарних цін визначається рівнянням:

Швидкість обігу грошей:

Масу грошей у обігу характеризує рівняння:

Це рівняння часто називають законом грошового обігу.

Питання наповнення грошима економіки є дуже важливим для України. Вважається, що низький (порівняно з іншими державами) ступінь монетизації є чи не головною причиною зростання заборгованості та інших численних проблем.

Ступінь (рівень) монетизації економіки розраховується як окреме від розподілу грошей, що у обігу, обсяг ВВП. Обидва показники використовуються у натуральному вираженні.

Приріст грошової маси має своїм джерелом приріст ВВП. Зростання монетизації означає, що все більша і більша частка ВВП зберігається у грошовій формі і навпаки.

Таким чином, зростання ступеня монетизації вказує на зростання мобільності економіки, зростання потенційної гнучкості поведінки економічних суб’єктів.