Кредитний портфель (Loan, Credit Portfolio) – сукупність всіх банківських позик, структурованих за певними параметрами відповідно до завдань певної кредитної політики банку.
Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, зокрема. прострочених, пролонгованих та сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, яка має свій рівень прибутковості та відповідний рівень ризику.
Кредитний портфель — це залишок заборгованості на певну дату за всіма виданими банком кредитами як фізичним, і юридичним особам.
Методики розрахунку можуть відрізнятися одна від одної, тому можливі розбіжності величин кредитного портфеля одного і того ж банку, порахованих на ту саму дату, але різними організаціями або аналітиками. Наприклад, кредити, надані іншим банкам (міжбанківські кредити), зазвичай не належать до кредитного портфелю. Кредитний портфель, що складається з кредитів виданих юридичним та фізичним особам, часто називають клієнтським кредитним портфелем. Також до нього, як правило, не належать позички, надані органам влади, державним позабюджетним фондам. Іноді під кредитним портфелем мають на увазі заборгованість за кредитами за вирахуванням створених із них резервів на можливі втрати. Деякі аналітики чомусь не включають у кредитний портфель прострочену заборгованість.
Існують різні класифікації кредитного портфеля, серед яких можна зустріти поділ портфеля на валовий кредитний портфель (сукупний обсяг виданих банком кредитів на певний момент часу) та чистий кредитний портфель (Валовий портфель за вирахуванням суми резервів на можливі втрати з позик).
Обсяг та структура кредитного портфеля банку визначаються такими факторами:
- розмір банку (капіталу);
- правила регулювання банківської діяльності;
- офіційна кредитна політика банку;
- досвід та кваліфікація менеджерів;
- рівень прибутковості різних напрямів розміщення коштів.
Якість кредитного портфеля істотно впливає рівень ризикованості та надійності банку, тому кредитна діяльність підлягає регулюванню з боку органів нагляду у багатьох країнах. Встановлені обмеження та нормативи, і навіть правила регулювання банківської діяльності грають значної ролі у процесі формування кредитного портфеля.
Структура кредитного портфеля банку залежить від суб’єктів кредитування (юридичні та фізичні особи), кредитного рейтингу клієнтів (дуже високий, високий, середній, низький, тривожний, небезпечний, негативний), ступеня ризику (стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні) видів економічної діяльності, валюти кредитування, термінів кредитування тощо.
На конкурентоспроможність кредитного портфеля банку впливають такі фактори: ризикованість, ліквідність, дохідність, швидкість відновлення та ступінь оновлення кредитного портфеля.
За рівнем ризику виділяють основні види кредитних портфелів:
- Ризик-нейтральний кредитний портфель характеризується щодо низькими показниками ризикованості, але водночас і низькими показниками прибутковості, а ризикований кредитний портфель має підвищений рівень прибутковості, а й значний рівень ризику.
- Оптимальний кредитний портфель найбільш точно відповідає за складом і структурою кредитної та маркетингової політики банку та його планом стратегічного розвитку.
- Збалансований кредитний портфель – це портфель банківських кредитів, який за своєю структурою та фінансовими характеристиками лежить у точці найбільш ефективного вирішення дилеми «ризик-прибутковість». Оптимальний портфель не завжди збігається зі збалансованим: на певних етапах своєї діяльності банк може на шкоду збалансованості кредитного портфеля здійснювати видачу кредитів із меншою прибутковістю та з більшим ризиком. Робиться це з метою зміцнення конкурентної позиції, завоювання нових ніш над ринком, залучення нових клієнтів тощо.
На фактичному стані клієнтського кредитного портфеля позначається прийнята банком система управління ним. Управління кредитним портфелем є організацією діяльності банку при здійсненні процесу кредитування, яка спрямована на запобігання або мінімізацію кредитного ризику. Кінцевими цілями кредитної організації при управлінні кредитним портфелем є, по-перше, отримання прибутку від активних операцій, по-друге – підтримання надійної та безпечної діяльності банку.
В основі організаційної структури управління кредитним портфелем лежить принцип розмежування компетенції, тобто чіткий розподіл повноважень керівників різного рангу щодо надання кредиту, зміни умов кредитної угоди в залежності від розміру кредиту, ступеня ризику та інших характеристик.
У системі заходів управління кредитним портфелем важливу роль грає розробка та проведення кредитної політики. Стратегія і тактика кредитної політики розробляється у центральному офісі (головному банку) кредитним департаментом (управлінням) разом із Кредитним комітетом банку. Кредитний комітет створюється у кожному банку і зазвичай очолюється заступником Голови Правління, який займається кредитною діяльністю банку. Склад та повноваження комітету затверджуються Правлінням та Головою Правління банку. У кредитній політиці формулюється загальна мета і визначаються шляхи її досягнення: пріоритетні напрямки кредитних вкладень, прийнятні та неприйнятні для банку види активних операцій, коло кредитоотримувачів тощо.
(Див. Банківський кредит, Кредитні операції).
