Імпорт (Import) — ввезення товарів, послуг, капіталів, результатів інтелектуальної діяльності, технологій резидентами та нерезидентами з-за кордону з метою їхнього продажу, застосування, реалізації на внутрішньому ринку без зобов’язань про зворотний вивіз (від латів. importare — ввозити). Факт імпорту фіксується на момент перетину товаром митного контролю. На митну територію України товари (роботи, послуги, капітал тощо) ввозяться за наявності укладеного імпортером зовнішнього торгового контракту (або іншого аналогічного документа) та здійснення платежу на користь постачальника. У разі непоставки товару перераховані кошти мають бути повернені не пізніше ніж за 180 календарних днів з дати їх переведення (якщо інше не дозволено центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики або КМУ).
Розрізняють видимий (ввезення матеріальних цінностей) та невидимий імпорт (Витрати на перевезення імпортованих вантажів, пасажирів, туризм, страхування, послуги, грошові перекази за кордон і т.д.). Імпорт регулюється національним законодавством, митними податками або системою нетарифних обмежень (квотування, ліцензування, технічні бар’єри). У зв’язку зі вступом до СОТ більшість країн суттєво знизили ставки мит та обмежили нетарифні бар’єри.
Імпорт є наслідком міжнародного поділу праці. Обсяг та структура імпорту залежать від особливостей розвитку національної економіки, впливу міжнародного поділу праці, інтенсивності міжнародних зв’язків, впливу глобалізації світової економіки тощо.
З метою забезпечення валютного контролю та моніторингу ситуації на внутрішньому та зовнішніх ринках щодо кожного зовнішньоторговельного контракту, укладеного імпортером, оформляється паспорт угоди. Облік імпорту виробляється за календарний період незалежно від цього, у рахунок торгової угоди якого періоду вироблявся ввезення товарів. Вартість товарів, ввезення яких не носить комерційного характеру, обсяг імпорту не включається.
Структура імпорту матеріальних цінностей (видимий імпорт) визначається особливостями природно-кліматичних умов, структури економіки країни, її ролі у міжнародному поділі праці та режиму присутності на міжнародних ринках (найбільшого сприяння, ембарго тощо). Імпортуються передусім ті види продукції, мінеральної та сільськогосподарської сировини, які в силу економічних та природних умов не можуть вироблятися у цій країні.
Витрати громадян цієї держави за кордоном на трансфертні платежі як туристів, так і офіційних осіб, перевезення вантажів, страхування та інші подібні послуги, переведення фізичних та юридичних осіб за кордон, використання особистих науково-технічних знань складають невидимий імпорт.
В окремих розвинених і багатьох країнах, що розвиваються, для захисту від іноземної конкуренції традиційних і новостворюваних секторів вітчизняної економіки імпорт регулюється митом, а також кількісними обмеженнями, системою ліцензування експорту (імпорту) та іншими нетарифними бар’єрами та заходами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (див. Протекціонізм) .
До кінця ХХ ст. в рамках політики, що проводиться Світовою організацією торгівлі, розміри мит значно скорочені, а кількісні обмеження по більшості товарів скасовані. У цих умовах у національних інтересах використовують інші методи: імпортний депозит, обмеження та заборону на імпорт товарів особливого призначення (наркотики, зброя тощо).
(Див. Платіжний баланс, Торговий баланс, Експорт).
