Наявність у банку постійно діючої системи оцінки та контролю ризиків ліквідності має забезпечувати прийняття керівництвом адекватних та ефективних управлінських рішень. Для оцінки ризику ліквідності враховуються наведені нижче фактори. Ці фактори є рекомендованими і можуть бути розширені.
- Існування адекватної, ефективної, доведеної до відома виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, інструкцій, методик, процедур тощо) щодо управління ризиком ліквідності, затвердженої відповідно наглядовою радою (або її комітетом) та/або правлінням, а також відповідної практики виконання її вимог.
- Обсяг активів балансу та його розподіл за рівнем ліквідності щодо структури зобов’язань. Зокрема, слід звернути увагу на такі фактори:
- високоліквідні активи;
- цінні папери та інші активи, які можуть бути прийняті до операцій рефінансування (з урахуванням активності їхнього ринку);
- можливість продажу, сек’юритизації активів тощо.
- Обсяг, структура та рівень диверсифікації пасивів. Зокрема, слід звернути увагу на такі фактори:
- питома вага зобов’язань у пасивах банку;
- питома вага:
- термінових зобов’язань та зобов’язань до запитання;
- коштів фізичних та юридичних осіб;
- міжбанківських коштів;
- наявність нестабільних джерел коштів, чутливих до змін рівня ризику банку;
- концентрації:
- щодо постачальників коштів;
- за інструментами (наприклад, депозитні сертифікати, депозитні рахунки, дебетові картки тощо);
- за термінами погашення.
- Середньозважена вартість залучених коштів для даного банку у порівнянні з банками його порівняльної групи.
- Чисті розриви фінансування, акцентуючи особливу увагу короткостроковим розривам, включаючи:
- прогнозовані потреби у фінансуванні;
- здатність покривати потенційні розриви фінансування за прийнятними відсотковими ставками шляхом залучення додаткових ресурсів;
- активність та ємність фінансових ринків, на яких можна залучити кошти.
- Склад балансових та позабалансових портфелів, включаючи:
- відпливи та припливи коштів;
- ліквідність застави та існування угод, які можуть бути достроково розірвані (наприклад, депозитні договори тощо);
- активність та ємність вторинних ринків, на яких можна отримати рефінансування.
- Погіршення репутації банку на ринку, що проявляється у зниженні кредитних рейтингів та підвищенні відсоткових ставок при залученні коштів цим банком.
- Висновки офіційних чи неофіційних рейтингових служб та аналітиків про заснування, включаючи поточні рейтинги та тенденції рейтингів. Публікації у засобах масової інформації.
- Наявність адекватного плану у разі кризових обставин.
- Існування своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації.
- Рівень та кваліфікація керівництва та персоналу.
- Наявність відповідних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, відповідних облікових підходів та дотримання положень чи законів.
