Довгостроковий кредит (long-term credit) – форма кредиту, що визначається терміном погашення банківської позички. Довгостроковий кредит надається у вигляді позичок банками та окремими небанківськими кредитними установами на тривалий термін. Нижня межа для довгострокових кредитів загалом залежить від стійкості та тенденцій розвитку національної економіки. У банківській практиці України до довгострокових кредитів належать кредити терміном понад 3-х років, проте практично до довгострокових відносять кредити, видані терміном понад 1 року.
Довгострокові кредити обслуговують потреби у засобах, необхідні формування основного капіталу, фінансування активів, і навіть найменш мобільної частини оборотного капіталу. Основу довгострокових кредитів населенню становлять іпотечні кредити. Зазвичай їх джерелом є кошти з стабільних ресурсів: власні ресурси банків, доходів від випуску облігацій, напівліквідних заощаджень.
Зазвичай технології надання довгострокового кредиту та короткострокового кредиту різняться.
Довгостроковий кредит, зазвичай, надається інвестиційними банками, рідше — комерційними. Основну частину довгострокових кредитів у промислово розвинених країнах видають спеціалізовані фінансово-кредитні інститути в особі страхових компаній, пенсійних та інвестиційних фондів, які набувають облігаційні позики корпорацій та компаній, що випускаються ринку цінних паперів. Довгостроковий кредит може надавати також держава через свої кредитні установи з метою стимулювання окремих галузей промисловості та підприємств як у державному, так і приватному секторах. Така практика широко поширена в країнах Західної Європи та ряді країн, що розвиваються, з 1950-х років.
(Див. Терміновий кредит, Класифікація банківських кредитів)
