Боржник, дебітор (англ. debtor) –
- суб’єкт кредитних відносин, має заборгованість перед іншим суб’єктом. Боржник відповідно до договору бере на себе зобов’язання повернути запозичену вартість (кошти, матеріальні цінності, майно тощо) до певного терміну. Боржник не є власником позиченої йому вартості, він лише реалізує право тимчасового користування нею. Як боржника можуть бути держава, банки, організації, підприємства, фізичні особи. Боржник у визначені терміни повинен виплачувати відсоток за користування позиченими коштами, якщо це передбачено умовами кредитного договору. При певних операціях документарне свідчення боргу може продаватися та купуватись на ринку, наприклад, на фондовій біржі. Боржник може у свою чергу виступати як кредитор, надаючи отримані кошти іншому суб’єкту. Боржник, який позичку отримав у фінансового інституту, називається позичальником (позичальником) (англ. borrower). Боржника за зобов’язаннями у вигляді цінних паперів називають емітентом (англ. issuer);
- у бухгалтерському обліку до дебіторів відносять юридичних або фізичних осіб, які мають грошову заборгованість (лат. debitum – борг) перед даною організацією, наприклад, покупців, які отримали, але не сплатили товари та послуги, працівників організації з авансів на оплату відрядження та інших витрат і т.п. .п. Як дебітор можуть виступати лише правоздатні особи – носії цивільних правий і обов’язків. В аналітичному обліку розрахунків щодо кожного дебітора відкривається окремий рахунок (див. Дебіторська заборгованість).
Боржник – юридична чи фізична особа, яка має зобов’язання перед будь-ким. Підставою виникнення боргу то, можливо як договір, але й заподіяння шкоди тощо.
Зобов’язання може складатися з якоїсь дії, наприклад, погашення кредиту, сплати відсотків, комісій, штрафів. Воно не обов’язково має бути матеріальним. Так, клієнт погоджується у кредитному договорі з тим, що повідомлятиме про зміну своїх даних, у т.ч. розмір зарплати.
У той самий час зобов’язання може бути і, навпаки, відмовитися від будь-яких дій, наприклад від передачі кредитної картки третім особам. Також клієнт з метою забезпечення безпеки зобов’язується не передавати пароль та логін до системи «Клієнт-Банк», не зберігати ПІН-код разом із банківською карткою тощо.
Не лише клієнт може бути боржником кредитної організації. З того моменту, коли до банку вноситься якась сума, навпаки, він сам стає боржником вкладника чи власника рахунку. Так, у виписці фінансової установи клієнтські кошти відображаються у розділі «Кредит бухгалтерського обліку»: для банку ця сума є боргом клієнта.
За законом боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором як за виконання самого зобов’язання, а й за заподіяні збитки. В результаті існує юридична підстава для того, щоб, наприклад, непогашений вчасно кредит банку вилився в значно більшу суму, ніж сама позика та відсотки по ньому.
Не лише боржник має зобов’язання перед кредитором, а й навпаки. Так, кредитор зобов’язаний прийняти від боржника виконання зобов’язань, і якщо він не зробить цього, то, по-перше, має право не сплачувати відсотки за прострочення, а по-друге, може вимагати компенсації збитків.
