Політика управління інноваційними інвестиціями (innovations investment management policy) – частина загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує ефективне формування та використання інноваційної частини його нематеріальних активів.
Розробка політики управління інноваційними інвестиціями підприємства здійснюється за такими етапами:
- Аналіз стану інноваційних активів, що використовуються підприємством у попередньому періоді. Метою такого аналізу є вивчення динаміки загального обсягу та складу використовуваних інноваційних активів, їхньої питомої ваги у загальному обсязі нематеріальних та необоротних активів підприємства, системи показників ефективності їх використання.
- Формування загальної потреби в інноваційних інвестиціях у запланованому періоді відповідно до використовуваної інноваційної стратегії підприємства. Розрізняють такі чотири типи інноваційної стратегії підприємства, які визначають обсяг та види його інноваційних інвестицій:
- “Все нове – сам”. Цей тип інноваційної стратегії пов’язаний з діяльністю підприємств, що самостійно розробляють та першими впроваджують інновації. Загальна потреба в інноваційних інвестиціях у своїй типі інноваційної стратегії формується переважно з допомогою обсягу розробки нової науково-технічної продукції рамках самого підприємства міста і частково з допомогою придбання патентів.
- “Швидкий другий”. Суть цього інноваційної стратегії у тому, що це підприємство, спостерігаючи за інноваційної діяльністю своїх конкурентів швидко підхоплює і реалізує здійснені ними інновації. Загальна потреба в інноваційних інвестиціях за такого типу інноваційної стратегії формується переважно за рахунок обсягу розробки науково-технічної продукції у формі «інжинірингу» та частково за рахунок придбання ноу-хау.
- “Відставання з мінімальними витратами”. Цей тип інноваційної стратегії полягає в тому, що підприємство свідомо не здійснює розробку самотужки нової науково-технічної продукції, а чекає її появи на ринку, використовуючи її згодом при істотному зниженні вартості її придбання. Загальна потреба в інноваційних інвестиціях у разі формується переважно з допомогою придбання ноу-хау.
- “Заповнення пробілів”. У основі цього інноваційної стратегії лежить реалізація лише окремих елементів інноваційної продукції, наявної над ринком. Загальна потреба в інноваційних інвестиціях у разі формується переважно з допомогою обсягу придбання невиключних ліцензій на ноу-хау і франчайзингу.
- Вибір та оцінка вартості об’єктів інноваційних інвестицій. Цей процес здійснюється у два етапи. На першому етапі у розрізі видів інноваційних інвестицій, передбачених до реалізації відповідно до обраної стратегії, вивчається пропозиція та формуються конкретні об’єкти інвестування (придбання ноу-хау, оплата інжинірингових послуг тощо), що потребують фінансування у майбутньому періоді. З другого краю етапі проводиться оцінка вартості окремих об’єктів інвестування. Така оцінка базується на таких принципах:
- з науково-технічної продукції, ринкову вартість якої визначено та зафіксовано продавцем, оцінка здійснюється на основі цін пропозиції;
- за продукцією, що не має аналогів (зазвичай специфічні інжинірингові послуги), оцінка здійснюється на основі договірних цін, попередньо узгоджених з виконавцем;
- з науково-технічної продукції, що розробляється підприємством, оцінка здійснюється за обсягом відповідного капітального бюджету на її розробку.
- Планування потреби в інвестиційних ресурсах на окремих етапах здійснення інноваційної діяльності. Такі розрахунки здійснюються з урахуванням загальної вартості об’єктів інвестицій та життєвого циклу інновацій (він складається з наступних стадій:
- розробка інноваційного рішення;
- первинне використання в експлуатацію;
- розширення застосування;
- удосконалення інновації;
- припинення інновації.
- Визначення ефективності інноваційних інвестицій. Воно засноване на використанні тих самих показників, що й за реальними інвестиціями (див. Оцінка ефективності реальних інвестицій). Прибуток від впровадження інновацій розраховується методом прямого рахунку або методом різниць (різниця між сумою прибутку після до впровадження інновації).
