Політика управління оборотними активами (current assets management policy) – частина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні оборотних активів, раціоналізації обороту та оптимізації структури джерел їх фінансування.
Розробка політики управління оборотними активами підприємства передбачає:
1. Аналіз оборотних активів у попередньому періоді. Метою цього аналізу є виявлення тенденцій динаміки загального їх обсягу та складу, а також вивчення ефективності їх використання. У процесі аналізу використовується велика система показників їх оцінки, насамперед, показники їх ліквідності та оборотності. Аналіз завершується вивченням основних факторів, що визначили динаміку обсягу та складу оборотних активів, а також показників їх ефективності.
2. Оптимізація складу оборотних активів. Процес цієї оптимізації охоплює два основні етапи.
У першому етапі для підприємства розраховуються нормативи окремих видів оборотних активів, насамперед коштів, авансованих у запаси товарно-матеріальних цінностей, що відволікаються в дебіторську заборгованість і які у формі залишку коштів. З урахуванням нормованого обсягу окремих видів оборотних активів визначається загальна потреба у них майбутній період.
З другого краю етапі структура оборотних активів оптимізується з позицій ліквідності задля забезпечення постійної платоспроможності підприємства (див. Активи ліквідні). У процесі цього етапу оптимізації з урахуванням обсягу та графіка платіжного обороту підприємства має бути визначено незнижувану суму оборотних активів у формі готових засобів платежу.
3. Забезпечення прискорення оборотності оборотних активів. Прискорення оборотності оборотних активів дозволяє підприємству істотно знижувати потреба у яких, оскільки між швидкістю обороту цих активів та його розміром існує обернено пропорційна залежність. Суму оборотних активів, що вивільняються у процесі прискорення їх обороту, можна визначити за такою формулою:
Эоа = (ПОоаф - ПОоап) * Оо
де Еоа – економія суми оборотних активів у процесі прискорення їхнього обороту;
ПЗоаф – Період обороту оборотних активів у передплановому періоді, в днях;
ПЗоап – Запланований період обороту оборотних активів, у днях;
Пропро – Запланований одноденний обсяг реалізації продукції.
4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів. Як і будь-який вид активів, оборотні активи повинні генерувати певний прибуток за їх використання у виробничо-збутовій діяльності підприємства. Разом про те, окремі види оборотних активів здатні приносити підприємству прямий дохід у процесі фінансової складової діяльності у вигляді відсотків і дивідендів (короткострокові фінансові вкладення).
Тому складовою частиною політики, що розробляється, є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових активів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень (див. Фінансові інвестиції).
5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів у процесі їх використання. Усі види оборотних активів тією чи іншою мірою схильні до ризику втрат. Так, грошові активи значною мірою схильні до ризику інфляційних втрат; короткострокові фінансові вкладення – ризик втрати частини доходу у зв’язку з несприятливою кон’юнктурою фінансового ринку, а також ризиком втрат від інфляції; дебіторська заборгованість – ризику неповернення або невчасного повернення, а також ризику інфляційного; запаси товарно-матеріальних цінностей – втрат від природних втрат тощо. Тому політика управління оборотними активами має бути спрямовано мінімізацію ризику їх втрат, особливо у умовах дії інфляційних чинників.
6. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів. Виходячи із загальних принципів фінансування активів, що визначають формування структури капіталу та вартості капіталу, повинні бути конкретизовані принципи фінансування окремих видів та складових частин оборотних активів. Залежно від фінансового менталітету менеджерів сформовані принципи можуть визначати широкий діапазон підходів до фінансування оборотних активів — від вкрай консервативного до вкрай агресивного.
7. Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів. Відповідно до раніше визначених принципів фінансування у процесі розробки політики управління оборотними активами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування їхнього приросту з урахуванням оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.
Цілі та характер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінні риси. Тому на підприємствах з великим обсягом використовуваних оборотних активів розробляється самостійна політика управління окремими видами (див. Політика управління запасами; Політика управління дебіторською заборгованістю; Політика управління грошовими активами, Політика фінансування оборотних активів).
