Запаси

Запаси (inventories) – матеріальні цінності, оборотні кошти як предметів праці, призначених для переробки чи використання у виробництві як матеріальної основи готової продукції, виконання робіт чи господарських потреб.

Запаси – матеріали та продукція, складова частина оборотних фондів підприємства, що відображаються в активі балансу (включає сировину, допоміжні матеріали, напівфабрикати, готову продукцію тощо), які не використовуються в даний час у виробництві, що зберігаються на складах або в інших місцях та призначені для подальшого використання. Запаси є спосіб резервування ресурсів для забезпечення безперебійності виробництва та обігу, зниження небезпеки виникнення простоїв. Існують розрахункові норми запасів, яким відповідають нормативні запаси. Запаси вище цих норм називають наднормативними.

До запасів відносяться:

  • сировину та основні матеріали;
  • допоміжні матеріали;
  • покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби;
  • конструкції та деталі;
  • паливо;
  • тара та тарні матеріали;
  • запасні частини;
  • будівельні матеріали;
  • відходи виробництва;
  • забракована продукція;
  • матеріали, передані у переробку та на бік.

Запасами вважаються також засоби праці, відповідно до встановленого порядку, включені до складу коштів в обороті при терміні служби до 12 місяців.

На підприємствах, що здійснюють вирощування та відгодівлю тварин, до запасів відносять вартість молодняку ​​тварин, дорослих тварин, що знаходяться на відгодівлі та нагулі, птахів, звірів, кроликів, сімей бджіл, худоби, прийнятого від населення для продажу.

Оцінка запасів у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до принципів Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ):

  • обережності;
  • послідовності (необхідність приведення оцінки запасів на кінець періоду до оцінки в реальних ринкових цінах, якщо їх балансова оцінка виявилася вищою за ринкову);
  • застосування постійного способу оцінки запасів за її надходженні та витраченні від одного звітного періоду до другого.

Запаси враховуються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі) або за обліковими цінами. Фактична собівартість складається з вартості за цінами придбання та витрат із заготівлі та доставки на підприємство. При обліку запасів за обліковими цінами (наприклад, за плановою собівартістю, середніми покупними цінами та ін.) різниця між обліковою ціною та фактичною собівартістю їх заготівлі відображається в обліку відокремлено, з наступним списанням на рахунки обліку витрат на виробництво або витрат обігу пропорційно вартості облікових цін цінами витрачених у виробництві матеріалів.

Фактично витрати запасів оцінюють залежно від прийнятої облікової політики: за обліковими цінами, фактичною середньозваженою собівартістю заготівлі, застосовують також оцінки за способом ЛІФО або ФІФО.

Аналітичний облік запасів ведеться за місцями зберігання, за місцями експлуатації та за окремими їх найменуваннями (видами, групами, сортами, розмірами).

Запаси, які є власністю організації, прийняті відповідальне зберігання, в переробку, враховуються на позабалансових рахунках.

Дані балансу про вартість, склад, структуру запасів застосовують у економічному аналізі з метою оцінки майнового становища організації, ліквідності, оборотності оборотних засобів, прийняття рішень щодо їх раціональному управлінню.

Іноді запасами називають ресурси взагалі (наприклад, запаси з корисними копалинами).

(Див. Матеріально-виробничі запаси)

Залишити коментар:

Site Footer