Внутрішня інформація, інсайдерська інформація (Internal information) службова інформація компанії, недоступна публіці і що стосується таких матеріально значимих фактів діяльності підприємства, які, будучи опублікованими, могли б значною мірою вплинути на курс її цінних паперів. Наприклад, інформація про зміну керівництва і нової стратегії, що готується, про підготовку до випуску нового продукту і до впровадження нової технології, про успішні переговори про злиття компаній або покупку контрольного пакета акцій.
Інсайдерська інформація (Insiders information) – суттєва (внутрішня) інформація про діяльність організації (компанії тощо), про акції та інші цінні папери організації та угоди з ними, яка не є загальнодоступною та розкриття якої може вплинути на ринкову вартість акцій та інших цінних паперів організації.
Внутрішня інформація — інформація про корпорацію, яка є у директорів та службовців, але не опублікована для загального користування: як правило, це більш докладна інформація про фінансове становище, НДДКР, стратегію та плани корпорації тощо, яка може вплинути на курс її акцій у разі широкої публікації. Знання цієї інформації конкурентами міг би несприятливо позначитися положень корпорації над ринком. Національні законодавства ряду країн з ринковою економікою забороняють використовувати керівним працівникам та службовцям у особистих інтересах внутрішню інформацію про корпорацію, в якій вони працюють, у тому числі й для операцій на ринку цінних паперів.
До внутрішньої інформації можуть належати відомості, які пізніше будуть опубліковані, але в даний момент недоступні широкому загалу (наприклад, матеріали фінансової звітності, що показують гірші, ніж очікувалося, результати роботи); прогнози, що свідчать про труднощі підприємства; інформація про тендерну пропозицію (на торгах) до її розкриття публіці тощо.
Інсайдерський характер можуть мати і зовнішні стосовно емітенту дані (наприклад, очікувана невдача дочірньої компанії в отриманні великого державного замовлення).
Оскільки особи, тісно пов’язані з компанією-емітентом (інсайдери), мають доступ до внутрішньої інформації та можуть (маючи інформацію про те, в якому напрямку змінюватиметься курс цінних паперів) використовувати її для здійснення спекулятивних угод з цінними паперами компанії, зовнішні інвестори та широка публіка перебувають у нерівному становищі проти інсайдерами (insider). У свою чергу це передбачає необхідність законодавчих обмежень та жорсткого контролю за використанням внутрішньої інформації та операціями інсайдерів із цінними паперами.
Поняття інсайдерської інформації застосовується лише стосовно вільно звертаються цінних паперів (акцій, облігацій та інших.), і навіть до угод із похідними фінансовими інструментами, які через свого розміру можуть вплинути ринку.
Концепція інсайдерської інформації та обмеження на її використання вперше введені в США в Законі про фондові біржі 1934 (Securities Exchange Act of 1934), на виконання якого була створена Комісія з цінних паперів і бірж (Securities and Exсhange Commission). Надалі ця концепція набула широкого поширення.
У більшості країн закони про цінні папери містять норми, спрямовані проти використання внутрішньої інформації з метою дестабілізації ринку та отримання обмеженим колом осіб, які мають до неї доступ, несправедливого прибутку. У 1989 р. Європейським союзом (ЄС) видана Директива 89/592 з інсайдерської торгівлі (Council Directive 89/592), у подальшому національні законодавства країн-членів ЄС були приведені у відповідність до неї.
