Відновна вартість основних засобів (replacement value of fixed assets) – оцінка що є на балансі суб’єкта господарювання основних засобів, обчислена у сумі коштів, яка може бути сплачена на дату переоцінки.
По МСФЗ відновлювальна вартість основних засобів — це сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка має бути сплачена у разі придбання таких самих чи аналогічних активів зараз.
Відновлювальна вартість основних засобів – вартість основних засобів у сучасних умовах, за сучасних цін і техніки, це вартість, за якою оцінюються основні засоби після проведення переоцінки. Відновлювальна вартість може бути як більшою, так і меншою від початкової вартості основних засобів.
Під відновлювальною вартістю розуміється сума коштів, яка має бути сплачена організацією на дату проведення переоцінки у разі потреби заміни будь-якого об’єкта. При визначенні цієї вартості можуть бути використані такі дані:
- дані на аналогічну продукцію, одержану від організацій-виробників;
- відомості про рівень цін, що є в органів державної статистики, торгових інспекцій та організацій;
- відомості про рівень цін, опубліковані у засобах масової інформації та спеціальної літератури;
- оцінка бюро технічної інвентаризації;
- експертні висновки щодо поточної (відновлювальної) вартості об’єктів основних засобів.
Переоцінка об’єктів основних засобів проводиться з метою визначення їхньої реальної вартості. Для цього первісна вартість основних засобів приводиться у відповідність до їх ринкових цін та умов відтворення на дату переоцінки.
Відновлювальна вартість основних засобів визначається двома способами:
- прямим перерахунком балансової вартості основних засобів за цінами, що діють на дату переоцінки на аналогічні об’єкти основних засобів та підтвердженими документами та експертними висновками про ринкові та інші ціни на майно, що переоцінюється;
- множенням балансової вартості підлягають переоцінці основних засобів, врахованих на дату переоцінки, на відповідні індекси (коефіцієнти) перерахунку балансової вартості основних засобів.
Одночасно з переоцінкою балансової вартості основних засобів перераховуються суми їхньої нарахованої амортизації (див. Амортизаційні відрахування). Сума різниці, що утворилася від доведення балансової вартості переоцінених основних засобів виробничого призначення до їх відновлювальної вартості, якщо остання виявилася вищою за балансову, спрямовується як сума приросту вартості майна з переоцінки на збільшення додаткового капіталу, тоді як подібна різниця за індексованою сумою амортизації переоцінених основних засобів – на його зменшення.
Переоцінюватися можуть як об’єкти основних засобів, а й нематеріальні активи організації. Якщо за певними групами нематеріальних активів існує активний ринок, комерційна організація на кінець року може переоцінювати такі групи нематеріальних активів за даними цього ринку.
При цьому, як і основні засоби, ті об’єкти нематеріальних активів, за якими було прийнято рішення про переоцінку, надалі повинні переоцінюватися регулярно, щоб їхня облікова вартість суттєво не відрізнялася від поточної ринкової вартості.
Рівень суттєвості при вирішенні питання про переоцінку об’єктів основних засобів та нематеріальних активів організація встановлює самостійно та закріплює це у своїй обліковій політиці з метою бухгалтерського обліку.
