Вексельне право –
- в об’єктивному сенсі – сукупність правових норм, що містяться в системі як національного вексельного законодавства, так і міжнародних актів та звичаїв, що регулюють правовідносини, що виникають зі складання та видачі векселів;
- у суб’єктивному сенсі – право вимоги, що випливає з векселя для його легітимованого власника;
- навчальна дисципліна, що вивчає вексельне право, історію його виникнення, становлення та розвитку, систему наукових поглядів на вексель та вексельне зобов’язання, ряд найважливіших економічних категорій та положень, залежно від яких перебувають приписи позитивного вексельного права;
- наука Вексельне право.
Вексельне право (law of bills) – сукупність юридичних та правових норм, що регулюють випуск та обіг векселів, а також відносини між зобов’язаними за векселем особами (векселедавцями, векселедержателями, авалістами, акцептантами та індосантами). Вексельне право – правові норми, система національного та міжнародного вексельного законодавства, актів та звичаїв, що регулюють правовідносини, що виникають зі складання та видачі векселів.
Вексельне право відрізняється з інших відносин, врегульованих нормами права, особливої суворістю і формальністю їх дотримання, що з природи виникнення вексельних правовідносин. З іншого боку, вексельне право високою мірою уніфіковано, міжнародно, т.к. засновано на Женевських вексельних конвенціях 1930 і затвердженому ними Єдиноподібному вексельному законі.
Вексельне право характеризується найсуворішим дотриманням вимог, що застосовуються до самої форми векселя і реквізитам, що містяться в ньому. Відсутність бодай одного з реквізитів робить вексель недійсним.
(Див. Вексель, Переказний вексель, Банківський вексель, Вексельний кредит, Аваль, Акцепт, Індосамент, Облік векселів)
