Валютний ризик — це наявний чи потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали.
Валютний ризик можна поділити на:
- ризик транзакції;
- ризик перерахування з однієї валюти до іншої (трансляційний ризик);
- економічний валютний ризик.
Ризик транзакції у тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають реальну вартість відкритих валютних позицій. Оскільки цей ризик, як правило, випливає з операцій маркетмейкерства, дилінгу та прийняття позицій у іноземних валютах, він розглядається у рекомендаціях щодо ринкового ризику.
Ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції у звітності змінюється внаслідок змін обмінних курсів, що використовуються для перерахування залишків у іноземних валютах у базову (національну) валюту.
Економічний валютний ризик полягає у змінах конкурентоспроможності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринку внаслідок суттєвих змін обмінних курсів.
Компоненти системи управління ризиками щодо валютного ризику
Система управління валютним ризиком банку складається з регламентних документів — політик, положень, процедур, процесів тощо, які затверджуються відповідно до обраної форми корпоративного управління з урахуванням розміру банку та складності його операцій.
Система управління ризиками щодо валютного ризику повинна включати:
- політику та положення щодо управління валютним ризиком, які мають бути розглянуті та затверджені відповідно до обраної банком форми корпоративного управління. Ця політика та положення повинні періодично переглядатися;
- механізм управління валютною позицією банку відповідно до затверджених політик та положень щодо валютних операцій та управління валютним ризиком;
- форми звітності для наглядової ради, правління або профільних колегіальних органів банку щодо валютної позиції у розрізі валют на індивідуальній та сукупній основі.
Крім того, для ефективного управління валютним ризиком рекомендується:
- здійснювати періодичний аналіз відкритої валютної позиції банку за допомогою ризик-моделі «вартість/надходження» для виміру чутливості до змін валютних курсів;
- застосовувати для зменшення величини валютного ризику методи хеджування.
Банкам також настійно рекомендується враховувати найкращий світовий досвід управління валютним ризиком, який, зокрема, викладено у положенні Базельського комітету з банківського нагляду «Наглядові вказівки щодо управління ризиком нездійснення розрахунку за операціями в іноземній валюті».
