Валютний кліринг – Міжнародна платіжна угода про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог та зобов’язань. На основі валютного клірингу відбувається заміна валютного обороту із закордоном розрахунками експортерів та імпортерів у національній валюті з кліринговими банками, які здійснюють остаточний залік взаємних вимог та зобов’язань.
Будучи різновидом клірингу, валютний кліринг має особливості.
По першевзаємозаліки проводяться обов’язково, а чи не добровільно, на відміну внутрішнього міжбанківського клірингу.
По-другевиникає проблема погашення сальдо, за внутрішнім клірингом сальдо зазвичай негайно перетворюється на гроші.
Причини запровадження валютного клірингу різноманітні:
- економічна та валютна криза;
- неврівноваженість платіжного балансу;
- нерівномірність розподілу офіційних золотовалютних резервів;
- скасування золотого стандарту (у 30-х рр. ХХ ст.);
- інфляція;
- валютні обмеження (див. Валютне регулювання).
Вперше валютний кліринг запроваджено 1931 р., у березні 1935 р. підписано 74 угоди, 1937 р. – 169, 1947 р. – 200, 1950 р. – 400. Цілі валютного клірингу різні:
- вирівнювання платіжного балансу;
- одержання пільгового кредиту від країни-контрагента з активним платіжним балансом;
- відповідь на дискримінаційні дії іншої держави;
- безповоротне фінансування країною з активним сальдо платіжного балансу країни з пасивним сальдо.
Форми валютного клірингу класифікуються за:
- числу країн-учасниць (двосторонній, багатосторонній, міжнародний проект Дж. Кейнса);
- обсягу операцій (повний – до 95% платіжного обороту, частковий);
- способу регулювання сальдо (з вільно конвертованим сальдо; з умовною конверсією; з неконвертованим сальдо, що погашається товарними поставками).
Валютний кліринг породжує подвійний валютний ризик – заморожування валютної виручки при неконвертованому сальдо і втрати у зв’язку зі зміною курсу валюти валютного клірингу та валюти платежу.
Валюта валютного клірингу може бути будь-якою, зокрема. міжнародна валютна одиниця (епуніт – у Європейському платіжному союзі; Євро).
Валютний кліринг надає як позитивне (пом’якшуючи негативні наслідки валютних обмежень, даючи можливість експортерам використовувати валютну виручку, імпортерам – оплачувати зарубіжні покупки), так і негативне (оскільки доводиться регулювати зовнішньоекономічний оборот окремо з кожною країною, а валютний виторг використовувати лише в країні, з якої укладено цю платіжну угоду) вплив на зовнішню торгівлю. Тому експортери вдаються до обходу валютного клірингу: маніпулюючи цінами, занижуючи їх у рахунку-фактурі («подвійний контракт»), щоб отримати частину інвалютного виторгу у своє розпорядження, минаючи валютний кліринг; відвантажуючи товари до країн, що не уклали клірингову угоду; кредитуючи іноземного імпортера терміном, розрахований припинення дії валютного клірингу.
Із запровадженням конвертованості валют валютні кліринги було скасовано. У світовій практиці використовується міжнародний кліринг із фондових угод (Cedel, Euroclear), і з 1985 р. – за міжбанківськими операціями в ЕКЮ (замінені євро з початку 1999 р.) через Банк міжнародних розрахунків.
