Валютний арбітраж – Валютна операція між банками, що представляє купівлю (продаж) валют з подальшим здійсненням зворотної угоди з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах на різних валютних ринках (просторовий валютний арбітраж) або за рахунок коливань курсу протягом певного періоду часу (тимчасовий валютний арбітраж). Останнім часом значення просторового валютного арбітражу з об’єктивних причин дедалі більше слабшає. Поруч із зростає роль тимчасового валютного арбітражу, особливо у з твердженням на валютних ринках режиму плаваючих валютних курсів.
Основний принцип валютного арбітражу – купити валюту дешевше та продати її дорожче. Простий (simple) валютний арбітраж здійснюється із двома валютами; багатосторонній, складний (compound) – з трьома та більше валютами на умовах «спот» або «форвард».
У XIX – на початку XX ст. за золотого стандарту практикувався просторовий валютний арбітраж, заснований на різниці курсів: векселів, золота, різних кредитних засобів платежу на різних валютних ринках. Зі скасуванням золотого стандарту в 30-х роках. ХХ ст. золотий арбітраж втратив значення, а просторовий валютний арбітраж активно використовувався, т.к. зберігалася курсова різниця через недостатньо швидкий і надійний зв’язок між валютними ринками. При просторовому валютному арбітражі (на відміну тимчасового) створюється закрита валютна позиція, оскільки купівля і продаж валюти різних ринках відбуваються це й валютний ризик немає. З розвитком електронних засобів зв’язку та інформації курсові відмінності на різних валютних ринках виникають рідше, і в результаті в більшості розвинутих країн просторовий валютний арбітраж поступився місцем тимчасовому.
Залежно від завдання розрізняють валютний арбітраж:
- спекулятивнийщо має на меті отримати вигоду з різниці валютних курсів у зв’язку з їх коливаннями (наприклад, за схемою Євро – долар США; долар – Євро);
- конверсійнийНацілений на найбільш вигідну купівлю необхідної валюти
З переходом до плаваючих валютних курсів набув поширення тимчасовий валютний арбітраж, заснований на розбіжності термінів купівлі та продажу валюти. Тимчасовий валютний арбітраж містить елемент спекуляції, оскільки дилер розраховує отримати прибуток у результаті зміни курсових співвідношень.
Валютно-відсотковий арбітраж (currency and interest arbitration) включає дві угоди:
- отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі;
- використання еквівалента запозиченої іноземної валюти на національному ринку позичкових капіталів, де відсоткові ставки вищі.
Тим самим банк-арбітражер використовує різницю відсоткових ставок за угодами на різних ринках та на різні терміни. Відмінність валютного арбітражу від валютної спекуляції у тому, що дилер-арбітражер орієнтується на короткий термін операції та протягом дня часто змінює тактику.
Валютний арбітраж встановлює зв’язок між рухом короткострокових капіталів та динамікою відсоткових ставок на національному та іноземних ринках позичкових капіталів, сприяє вирівнюванню кон’юнктури валютних ринків, створює умови для переміщення спекулятивних «гарячих» грошей.
