Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод – Умови, зафіксовані в контракті в результаті переговорів учасників угоди. За погодженням цих умов проявляється протилежність інтересів контрагентів. Наприклад, експортер прагне отримати максимальну суму валюти у найкоротший термін, а імпортер зацікавлений у виплаті найменшої суми, у прискоренні отримання товару та відстрочення платежу до його продажу. Вибір умов угод залежить від характеру економічних та політичних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів та ступеня їхньої компетентності, а також від традицій та звичаїв міжнародної торгівлі даним товаром.
Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод включають такі основні елементи:
- валюту ціни;
- валюту платежу;
- умови платежу;
- кошти платежу;
- форми розрахунків;
- банки, якими здійснюватимуться ці розрахунки.
При виборі валюти ціниде фіксується ціна товару, велике значення мають:
- вид товару;
- фактори, що впливають міжнародні розрахунки;
- умови міжурядових угод;
- міжнародні звичаї.
Іноді ціна контракту зазначається у кількох валютах (двох і більше) або у валютному кошику з метою страхування валютного ризику. У контракті уточнюється спосіб визначення ціни товару (тверда, рухлива, ковзна та ін.).
Валюта платежу – Валюта, в якій має бути погашено зобов’язання імпортера (або позичальника). При розбіжності валюти ціни та валюти платежу у контракті обумовлюються курс та умови перерахунку першої валюти до другої:
- курс, зафіксований у певному вигляді платіжного засобу (банківського переказу, векселі тощо);
- час коригування (напередодні чи день платежу) на певному валютному ринку (країни-експортера (імпортера) чи третьої країни);
- курс перерахунку (курс продавця, курс покупця чи середній курс на відкриття, закриття ринку чи середній курс дня).
Розбіжність валюти ціни (наприклад, долара) та валюти платежу (наприклад, Євро) – один із найпростіших методів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (у доларах) знизився, то сума платежу (у Євро) пропорційно зменшується, і навпаки (див. Ризики у міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносинах).
Розрізняють:
- готівкові платежі (платежі проти відвантажених чи отриманих товарів чи проти документів, що підтверджують відвантаження товару залежно та умовами контракту);
- розрахунки з наданням кредиту як відстрочки оплати (кредитні відносини оформляються простим чи переказним векселем, виписуваним імпортером).
При платежах у вигляді авансу імпортер кредитує експортера, а під час розрахунків на відкритому рахунку постачальник кредитує покупця (див. Міжнародні розрахунки).
Альтернативна форма умов розрахунків – кредит з опціоном готівкового платежу (якщо імпортер користується правом відстрочки платежу, він втрачає знижку, що надається при готівковій оплате).
До засобам платежущо використовуються в міжнародному обороті, відносяться:
- векселі;
- платіжні доручення;
- банківські перекази (телеграфні та поштові);
- чеки тощо.
Найбільш складна частина платіжних умов контракту – вибір форми міжнародних розрахунків та формулювання деталей їх проведення. Ув’язування протилежних інтересів контрагентів у міжнародних економічних відносинах та організація їх взаємних відносин реалізуються шляхом вибору умов угод. Від них певною мірою залежить ефективність зовнішньоекономічної діяльності.
