Сукупна пропозиція (aggregate supply, AS) – загальна кількість товарів та послуг (у вартісному вираженні), яка може бути вироблена і запропонована до продажу в країні відповідно до рівня цін, що склався.
Кейнс вважав сукупний попит (aggregate demand) наріжним каменем макроекономіки; однак у 1970-х роках. Багато економісти поставили під сумнів визначальну роль сукупного попиту у розвитку економіки, запропонувавши натомість державі наголошувати на створення умов, що стимулюють пропозицію товарів та послуг. Практичним втіленням такої політики стали дерегулювання (deregulation), заохочення конкуренції (competition) та усунення обмежень на ринку праці.
Сукупна пропозиція (так само: агрегована пропозиція) – в макроекономіці, загальна кількість благ (у грошах), які можуть бути представлені для продажу при даній структурі цін. Це все товари та послуги, вироблені в аналізований період у країні, плюс імпортовані ззовні. Таким чином, сукупна пропозиція (з деякими застереженнями, що стосуються відмінностей у методиках рахунку), чисельно дорівнює валовому національному продукту або національному доходу за той же період часу.
Графічно сукупна пропозиція описується за допомогою кривої, що має позитивний нахил. Зміни у сукупному реченні відбиваються у зрушенні кривої (вправо – збільшення, вліво – зменшення) і відбуваються під впливом про нецінових чинників (зміни у технології, податкової політиці, структурі ринку, рівні продуктивність праці, правових нормах та інших.).
У нормальних умовах, коли завантаження виробничих потужностей близьке до повної, випуск кожної додаткової одиниці продукції вимагає додаткових витрат (насамперед витрат на зарплатню). Щоб спонукати цього виробника, треба запропонувати йому підвищену ціну. Тому, як і крива індивідуального речення, крива сукупного речення має позитивний нахил (див. Крива речення). З іншого боку, споживач зацікавлений у більш низькій ціні. Взаємодія цих інтересів формує ринковий механізм. Перетин кривих сукупної пропозиції та сукупного попиту визначає точку ринкової рівноваги: рівноважний рівень цін та рівноважний обсяг виробництва.
Сказане відноситься до короткострокової сукупної пропозиції. У разі розгляду довгострокового сукупного пропозиції країни, його крива є вертикаль: пропозиція встановлюється лише на рівні повноважень, які дає повна зайнятість.
Стан сукупного пропозиції насамперед залежить стану витрат виробництва на одиницю продукції, що надає прямий вплив на величину цін товарів та послуг. У свою чергу, це впливає на ділову активність різних галузей виробництва, оскільки йдеться про величину прибутку і відповідної рентабельності виробництва.
Звичайно, факт зниження витрат виробництва на одиницю продукції для пояснення змін у зростанні виробництва не викликає сумнівів. Проте за цим фактом ховається величезна творча робота на найрізноманітніших рівнях економічного життя країни. Зниження витрат можливе тільки при зростанні суспільної продуктивності праці, що у свою чергу передбачає використання більш досконалої технології виробництва, організації та управління бізнесом, існування раціональної галузевої виробничої структури, гармонійну взаємодію виробничої та позавиробничої сфер діяльності, стабільне соціально-економічне становище у країні.
Сукупна пропозиція може бути збільшена шляхом підвищення продуктивності за рахунок нарощування обсягу продуктивного обладнання або підвищення кваліфікації робочої сили. Чи фактичний обсяг виробництва дорівнює сукупній пропозиції – це залежить від двох умов. По-перше, повинен існувати сукупний попит, що відповідає пропозиції: якщо достатній попит відсутній, обсяг випуску обмежується величиною попиту. По-друге, має існувати пропозиція робочої сили, достатнє задоволення попиту фірм неї: якщо реальна заробітна плата (real wages) низька, то сукупна пропозиція фірм може вимагати більше робочої сили в, ніж пропонується ринку праці при цьому рівні заробітної плати, в внаслідок чого обсяг випуску обмежується нестачею робочої сили. До економіки, де відсутня досконала конкуренція між фірмами, концепція сукупної пропозиції навряд чи застосовна.
Аналіз сукупної пропозиції у його взаємозв’язку з сукупним попитом дозволяє пояснювати та прогнозувати функціонування та тенденції розвитку ринкової економіки, а також будувати рекомендації щодо економічної політики держав. Наприклад, для збільшення сукупної пропозиції держави вживають таких заходів, як зниження оподаткування товаровиробників, підтримка нових та деяких інших виробництв, а також науково-технічних та проектно-конструкторських робіт тощо. У всіх цих випадках особлива увага приділяється збільшенню чисельності робочих місць.
