Страхування від перерви у виробництві (business interruption insurance) — вид майнового страхування, що передбачає відшкодування страхувальнику поточних витрат та втрату прибутку, які спричинені тимчасовою зупинкою усієї або частини виробничої та комерційної діяльності.
Поточні витрати – витрати, які страхувальник неминуче продовжує нести для відновлення перерваної господарської діяльності в обсязі, що існував безпосередньо перед настанням матеріального збитку. До цих витрат відносяться:
- заробітна плата – у розмірі виплат за час простою;
- плата за оренду виробничих та адміністративних площ, обладнання та іншого майна, що використовується страхувальником у його виробничій діяльності (якщо за умовами договорів оренди він зобов’язаний виробляти ці платежі незалежно від факту пошкодження або знищення), – у сумі платежів за час простою;
- податки та збори, що підлягають сплаті незалежно від обороту та результатів господарської діяльності (земельний податок, податок на будівлі, на капітал, реєстраційні збори тощо), — у розмірі тих, що підлягають виплаті податків і зборів за час простою;
- амортизаційні відрахування за нормами, встановленими для даного страхувальника, – у розмірі, що підлягає перерахуванню за час простою (тільки щодо фондів, яким було завдано матеріальних збитків);
- відсотки за кредитами та іншими засобами, залученими як цільовий кредит у виробничу діяльність, яка була перервана внаслідок перерви у виробництві, — у розмірі відсотків за залучені кошти.
Прибуток від застрахованої господарської діяльності, що підлягає відшкодуванню, визначається:
- у виробничих підприємств – виходячи з вартості продукції, яка могла б бути випущена за звичайних умов обороту за час простою (перерви), у цінах та обсязі випуску звітного періоду, що передує перерві у виробництві;
- у підприємств сфери обслуговування — виходячи з вартості послуг, які могли б бути надано за звичайних умов обороту за час простою, у цінах та обсязі надання послуг за звітний період, що передує перерві у виробництві;
- у торгових підприємств — виходячи з прибутку від торгового обороту до оподаткування, яка б бути отримана за звичайних умовах обороту під час простою, з урахуванням торгової націнки та обсягу продажу за звітний період, що передує перерві у виробництві.
Страхова сума за цим страхуванням встановлюється згідно з заявою страхувальника: у розмірі, що не перевищує реальну величину середньомісячних поточних витрат по провадженню господарської діяльності, а також неотриманого за період перерви у виробництві прибутку, розрахованого на основі середньомісячного прибутку страхувальника за період, що передує перерві у виробництві та рівний одного року. Якщо при настанні страхового випадку заявлена страхова сума виявиться нижчою за страхову вартість, відшкодування зі збитку від перерви у виробництві виплачується пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості.
При визначенні страхового відшкодування підлягають обліку всі чинники, які б вплинути хід і результати застрахованої господарську діяльність, якби вона була перервана. Поточні витрати на продовження господарської діяльності підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо страхувальник зобов’язаний за законом або за договором (оренди виробничих площ, оперативного чи фінансового лізингу, договору з трудовим колективом тощо) продовжувати нести такі витрати або якщо їх здійснення необхідно для відновлення перерваної господарської діяльності страхувальника. Розрахунок страхового відшкодування провадиться з використанням даних бухгалтерського обліку страхувальника, який зобов’язаний надати на вимогу страховика всі документи, необхідні для визначення розміру страхового відшкодування. Крім того, страхувальник зобов’язаний зберігати баланси та інвентарні описи (відомості) основних фондів за останні 3 роки в умовах, що виключають їх одночасне знищення. Тариф зі страхування від перерви у виробництві, що з вогневими ризиками, становить, зазвичай, 25-45% тарифних ставок зі страхування майна від вогню та інших небезпек.
Страхування від перерви у виробництві, пов’язаного з транспортними ризиками, є відносно новим видом, тому розмір тарифів визначається в кожному конкретному випадку індивідуально, з урахуванням характеру вантажу та небезпек, що покриваються страхуванням (наприклад, затримка поставки через технічні причини (поломка транспортних засобів), природних явищ (шторм, нельотна погода, зледеніння тощо), юридичних перешкод (наприклад, затримка вантажу на митниці через неправильне оформлення товарних документів). Однією з найпоширеніших різновидів страхування від перерви у виробництві виступає шомаж.
