Страхування депозитів (Deposit insurance) – вид майнового страхування, за яким вкладникам гарантується повернення їх вкладів у разі банкрутства комерційного банку.
Страхування депозитів може входити до комплексної програми страхування банківських ризиків. У тій чи іншій формі страхування депозитів існує у всіх країнах із ринковою економікою. У вітчизняній практиці захист інтересів вкладників поки що недостатньо надійний. Вона вирішується через організацію приватного страхування та створення різноманітних товариств захисту споживачів фінансових послуг. На державному рівні створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Мета Фонду — забезпечення гарантій повернення коштів громадян, що залучаються банками, і компенсація втрати доходів за вкладеними коштами. Досвід більшості економічно розвинених країн світу показує, що система страхування (гарантування) банківських вкладів є ефективним інструментом для вирішення комплексу соціальних та макроекономічних завдань. Насамперед, вона дозволяє запобігати паніку серед вкладників, забезпечуючи тим самим стабільність роботи банківської системи та скорочуючи суспільні витрати на подолання наслідків кризових явищ. Крім того, наявність системи страхування депозитів підвищує довіру населення до банківської системи, створюючи передумови довгострокового зростання приватних депозитів.
Основні учасники Фонду – банки, які залучають кошти громадян. Банки мають право створювати фонди добровільного страхування вкладів (як некомерційні організації) задля забезпечення повернення вкладів та виплати доходів на кшталт товариств взаємного страхування.
Щодо захисту інтересів вкладників банків сформувалися дві точки зору. Фахівці банківської сфери орієнтуються на накопичувальний досвід розвинених країн. Професійні страховики вважають за доцільне у страхуванні депозитів спиратися на чинне страхове законодавство. Створення системи страхування депозитів там пов’язані з кризами у банківській сфері. У США страхування депозитів з’явилося під час Великої депресії 1929-1933 рр., у Великій Британії – під час банківської кризи 80-х рр., в Італії – у зв’язку з крахом у 1987 р. Banko Ambrosiano тощо.
Збереження коштів клієнтів американських банків та інших фінансових інститутів у разі їхнього банкрутства гарантує держава. У США такі гарантії з 1933 р. давала Federal Deposit Insurance Corporation, FDIC — Федеральна корпорація страхування депозитів (1989 р. це державне агентство було реорганізовано: з банківськими організаціями став працювати Bank Insurance Fund, BIF — Фонд страхування банків, а з ощадними установами – Savings Association Insurance Fund, SAIF – Страховий фонд ощадних асоціацій).
Для страхування (в певних межах) вкладників за рахунок коштів комерційного банку використовуються два методи відшкодування збитків, пов’язаних з управлінням збанкрутілими банками.
При застосуванні першого методу процес повного відшкодування збитків вкладників може розтягнутися на кілька років у зв’язку з тим, що з 1981 р. встановлено граничну страхову суму на кожного вкладника у розмірі 100 тис. дол. (вклади, що перевищують цей рівень, відшкодовуються після реалізації майна банкрута ).
Другий, найбільш поширений, метод полягає у проведенні заходів щодо реорганізації банку, що зазнає збитків, що запобігає ланцюжку банкрутств фірм, підприємств та інших банків. У цьому методі гарантується відшкодування депозитів повністю. Для банків-членів Федеральної резервної системи США (близько 40% від загальної кількості банків) існує обов’язкове страхування депозитів, всі інші банки здійснюють добровільне страхування депозитів. Спільно таке страхування покриває близько 25% всіх депозитів у комерційних банках. Страхова премія розраховується від обсягу депозитів за фіксованим тарифом. Обов’язкова участь банків системі страхування депозитів передбачено законодавством Великобританії, Канади, Нідерландів, Японії. Повністю або переважно добровільне страхування депозитів діє у Франції, ФРН, Італії. У всіх країнах істотно різняться розміри та механізм відшкодування втрат вкладників.
Зазвичай страховий фонд фінансується рахунок коштів центрального банку чи страхових премій, перелічуваних усіма іншими банками. Перевагою страхування депозитів є те, що воно рятує приватних осіб та дрібних підприємців від фінансової катастрофи внаслідок втрати вкладів. Недоліком страхування депозитів слід вважати те, що дана система дозволяє великим підприємствам ігнорувати ризики, які банки або інші кредитні установи несуть. Депозитне страхування змушує платників податків та обережних підприємців субсидувати найбезрозсудніших людей. Ця проблема може бути частково вирішена шляхом обмеження суми компенсації, що виплачується по одному рахунку або, що ще краще, одному вкладнику.
