Морське страхування (marine insurance) – страхування ризиків, пов’язаних із морським судноплавством та перевезенням вантажів морським транспортом. Морське страхування об’єднує різні види майнового страхування та страхування відповідальності та включає страхування судів, вантажів, фрахту та відповідальності судновласників перед третіми особами.
Основні ризики, що приймаються на страхування за договором морського страхування, – збитки внаслідок заподіяння шкоди судну та вантажу від пожежі, бурі, удару блискавки, інших стихійних лих, зіткнення суден, посадки судна на мілину, пошкодження портових споруд, забруднення моря нафтою, а також збитки внаслідок вжитих заходів для рятування вантажу та судна, розшуку судна, ліквідації наслідків морських катастроф.
Морське страхування – одне з найважливіших видів страхування, що з характером небезпек, що супроводжують морське судноплавство, величезною вартістю морських судів і великими масштабами водних перевезень. Незважаючи на розвиток технічного прогресу, мореплавання залишається ризиковою справою. За інформацією Інституту лондонських страховиків, за 1986-1995 рр. у світі затонуло 1470 суден загальним тоннажем 11 млн. т, загинуло 12 685 осіб, а збитки становили 6,5 млрд. дол. США.
Морське страхування одна із найдавніших видів страхування, його становлення пов’язані з появою та розвитком морської торгівлі, особливо у Англії. Перший англійський юридичний статут, що регулює морське страхування, було видано 1601 р. королевою Єлизаветою I.
Сучасна торгівля та морські перевезення нерозривно пов’язані зі страхуванням. Воно проводиться з урахуванням стандартних умов (страхових застережень), основою яких покладено загальноприйняті у світовій практиці Правила морського страхування, розроблені Інститутом лондонських страховиків, і навіть звані Йорк-Антверпенські правила, що застосовуються Кодексі торговельного мореплавання.
При страхуванні судів використовують умови (згруповані за ступенем зменшення обсягу страхової відповідальності страховика та страхового покриття):
- “з відповідальністю за всі ризики”;
- “без відповідальності за приватну аварію”;
- “без відповідальності за пошкодження”;
- «з відповідальністю лише за повну загибель» та ін.
При страхуванні за умов «з відповідальністю за всі ризики» страховик відшкодовує судновласнику:
- збитки від фізичної загибелі або пошкодження судна внаслідок вогню, блискавки, вибуху, бурі, інших стихійних лих, посадки судна на мілину або його зіткнення з будь-якими предметами;
- збитки, внески та витрати на загальну аварію;
- збитки від зникнення судна безвісти, від пошкодження судна під час здійснення заходів щодо його рятування та гасіння пожежі.
Відшкодовуються також загибель та пошкодження застрахованого майна внаслідок нещасних випадків у процесі вантажних робіт та бункерування, поломки валів та вибуху котлів, прихованих дефектів корпусу судна чи обладнання; недбалості екіпажу та лоцмана.
Не відшкодовується збиток, що виник унаслідок:
- військових дій та військових заходів;
- піратських нападів;
- народних заворушень та страйків;
- конфіскації;
- реквізиції;
- арешту та знищення судна на вимогу влади;
- наміру або грубої недбалості страхувальника, вигодонабувача або їх представників;
- немореходності судна, його ветхості та зносу;
- навантаження без відома страховика вибухонебезпечних і самозаймистих речовин (предметів) та у деяких інших випадках (окремі події можуть бути включені у відповідальність за згодою сторін за додаткову плату).
Відповідно до умов страхування «без відповідальності за приватну аварію» страхуються ті ж ризики, що й за страхування на повних умовах, проте відповідальність страховика не належить до приватної аварії (збитки від якої виникають найчастіше, хоча й не мають катастрофічного характеру).
За умовами страхування «без відповідальності за пошкодження» страховик не відповідає за пошкодження застрахованого судна та його обладнання та частка судновласника у спільній аварії відшкодовується за вирахуванням витрат на ремонт судна.
За умови страхування «тільки за повну загибель» збитки відшкодовуються лише за загибелі судна.
Страхування фрахту – це страхування витрат за перевезення вантажу. Страхування підлягає валова сума фрахту, що включає плату за перевезення вантажу, прибуток судновласника та витрати на страхування. Договір страхування фрахту зазвичай укладається із судновласником терміном на 1 рік. При сплаті фрахту судновласнику авансом ризик його втрати переходить на власника вантажу; у разі страхування фрахту входить у договір страхування грузов. При страхуванні вантажів використовуються три стандартні види умов: “з відповідальністю за всі ризики”, “з відповідальністю за приватну аварію”, “без відповідальності за пошкодження, крім випадків аварії”.
Страхування відповідальності судновласників покриває велику кількість ризиків, включаючи такі, як смерть, тілесні ушкодження та каліцтва, заподіяні екіпажу судна та працівникам портів, відповідальність за забруднення моря нафтопродуктами, відповідальність за наслідки морських аварій тощо. Страхування відповідальності судновласників провадиться переважно на принципах взаємного страхування шляхом об’єднання судновласників у клуби взаємного страхування.
До морського страхування належить також страхування ризиків, пов’язаних із видобуванням нафти і газу на морських бурових платформах та відповідальності за можливе завдання шкоди навколишньому середовищу через аварію. Страхування здійснюється на випадок пошкодження або знищення платформи, втрати прибутку внаслідок зупинення виробництва, виникнення додаткових витрат на ліквідацію наслідків аварії, смерті або тілесних ушкоджень персоналу.
Умовами ліцензування страхової діяльності допускається страхування коштів водного транспорту як комбінований вид страхування, що об’єднує як об’єкт страхування сукупність майнових інтересів, включаючи страхування від нещасних випадків та хвороб, страхування засобів водного транспорту, страхування вантажів та страхування цивільної відповідальності (див. Аварія у морському праві) .
