Ринок страхування

Зміст:

• Поняття та функції страхового ринку
• Структура страхового рынка
• Страхові послуги як товар страхового ринку

Поняття та функції страхового ринку

Страховий ринок є інститут, що забезпечує ефективне функціонування та поступальний розвиток суспільства та економіки будь-якої країни та світової спільноти в цілому. На страховому ринку здійснюються страхова діяльність, угоди купівлі-продажу страхових послуг.

Страховий ринок – це сегмент фінансового ринку, який слід розглядати у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні, тобто. з організаційної точки зору, страховий ринок – це середовище, майданчик, де здійснюються фінансові операції з купівлі-продажу страхових послуг. У широкому розумінні страховий ринок — це економічні відносини між учасниками страхової діяльності у процесі здійснення угод із страховими послугами на договірній основі, які забезпечують страховий захист від ризиків.

Учасники ринку страхування

Учасниками страхової справи є: страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі, страхові організації, перестрахувальні організації, товариства взаємного страхування; страхові посередники (агенти та брокери), страхові актуарії; орган регулювання, контролю та нагляду; об’єднання суб’єктів страхової справи, зокрема саморегулівні організації, спеціалізовані депозитарії.

На страховому ринку формуються попит, пропозиція та ціни на страхові послуги, постачальниками яких є суб’єкти страхової справи (страхові організації, товариства взаємного страхування, страхові брокери та страхові актуарії).

Функції ринку страхування

Механізм функціонування страхового ринку характеризують його функції , які поділяються на три групи. Перша група включає загальноринкові функції страхового ринку, які притаманні будь-якому ринку. Друга група складається із фінансових функцій страхового ринку як частини фінансового ринку. p align=”justify”> Третя група містить специфічні функції страхового ринку, зумовлені природою страхування як соціально-економічної категорії.

Загальноринкові функції страхового ринку

Загальноринкові функції страхового ринку – цінова, інформаційна, розподільча. Ці функції притаманні будь-якому ринковому механізму, тобто. всім ринкам товарів та послуг, включаючи фінансовий, страховий.

Цінова функція ринку страхування

Під впливом попиту та пропозиції на товари формуються ціни , що виконують сигнальне завдання. Вони сповіщають продавців і покупців про надлишок чи нестачу товарів та послуг.

Інформаційна функція ринку страхування

Інформаційна функція ринку є надзвичайно важливою. Учасники ринку, реальні та потенційні, отримують та аналізують інформацію, що надається ринком для прийняття власних рішень — купувати, продавати чи почекати. Інформація про стан ринку — такий самий товар, як будь-який інший, і він необхідний для учасників ринкових відносин.

Розподільча функція ринку страхування

Розподільна (алокаційна, від англ. allocation) функція ринку передбачає об’єктивну здатність ринку оптимально розподіляти ресурси, керуючись цілями бізнесу – максимізацією доходу (прибутку), мінімізацією витрат та ризиків.

Фінансові функції страхового ринку

Фінансові функції страхового ринку – акумулююча, інвестиційна, накопичувальна, ощадна. Ці функції страховий ринок виконує оскільки його операції мають грошову форму. Страховий ринок забезпечує акумулювання грошових ресурсів , джерелом яких є страхові внески покупців страхових послуг, у страхових фондах страхових компаній. У всьому світі страхові компанії – це найбільші інституційні інвестори, власники величезних капіталів, учасники ринку цінних паперів. Тому інвестиційна функція страхового ринкуприродно випливає з акумулюючої. Оскільки пасиви страхових компаній у значній частині складаються із залучених коштів клієнтів (страхових внесків), то інвестиційна діяльність страховиків жорстко регулюється державою з метою підтримки їхньої фінансової стійкості.

Накопичувальна та ощадна функції страхового ринку взаємопов’язані один з одним, але відрізняються метою, яку переслідує страхувальник. Обидві функції реалізуються у страхуванні життя. Страхувальник, укладаючи договір, протягом встановленого терміну перераховує страхові внески, накопичуючи та зберігаючи їх. Накопичена страхова сума є джерелом виплат компенсацій в обумовлених розмірах та за погоджених обставин. Різниця між накопичувальною та ощадною функціями полягає в тому, що люди заощаджують, щоб зберегти свої кошти, а накопичують, щоб збільшити, збільшити заощадження. Страховий ринок дозволяє робити і те, й інше.

Специфічні функції страхового ринку

Специфічні функції страхового ринку – соціальна, компенсаційна, запобіжна, ризикова (антиризикова). Ці функції виконує страховий ринок у зв’язку із природою страхування як економічної категорії та виду фінансової діяльності.

Соціальна функція страхування реалізується в широкому розумінні через головну місію страхування — забезпечення соціальної стабільності в суспільстві через безпеку кожної людини окремо, яка набуває страхових послуг, і у вузькому сенсі — через соціальне страхування як економічні відносини між економічними агентами: підприємствами-роботодавцями, які сплачують страхові внески у позабюджетні соціальні страхові фонди, владними структурами на федеральному та регіональному рівнях, які формують за рахунок внесків грошові соціальні фонди, та громадянами, які не беруть участь у суспільній праці та одержують соціальні виплати, тобто. допомоги з безробіття, вагітності та пологів, догляду за дитиною, пенсії за старістю, інвалідністю, при втраті годувальника і т.д.

Компенсаційна функція страхового ринку проявляється у відшкодуванні (компенсації) збитків, збитків, завданих страхувальником внаслідок настання страхового випадку, яким відповідно до законодавства вважається факт, що фактично відбувся, подію, встановлену в договорі страхування або передбачену законом, вчинення якої зобов’язує страхову організацію здійснити страхову. страхувальнику або застрахованій особі або вигодонабувачу. Попереджувальна функція реалізується при фінансуванні за рахунок частини коштів страхового фонду локальних заходів, за винятком або зменшенням страхового ризику об’єктів страхування.

Ризикова, а точніше антиризикова, функція виявляється у тому, що призначенням самого страхування є захист від ризиків. Тому весь механізм страхового ринку загалом можна назвати сукупністю антиризикових заходів щодо захисту інтересів громадян та юридичних осіб.

Структура страхового рынка

Для кращого розуміння механізму функціонування страхового ринку слід його структурувати за такими критеріями:

• виду страхової діяльності;
• форм страхування;
• галузям та видам страхування;
• методам продажу страхових послуг.

У маркетингу структурування ринку називається сегментацією – процесом поділу цілого на частини залежно від їх змісту, призначення, механізмів і інструментів, що діють, діючих суб’єктів і т.д.

Структура №1 страхового рынка

На страховому ринку здійснюють різні види страхової діяльності, до яких належать такі: страхування, перестрахування, страхування, взаємне страхування, посередницька та актуарна діяльність.

Брокер може бути уповноваженим представником як страхувальника, і страховика. До кола його функцій входять пошук і залучення клієнтів для страхової компанії, професійне консультування щодо видів страхування, що цікавлять клієнта, підготовка або оформлення договорів страхування, збір необхідної інформації, підготовка або оформлення документів для страхової виплати; розміщення страхового ризику за договорами перестрахування або співстрахування (за дорученням клієнта), підготовка документів щодо розгляду та врегулювання збитків при настанні страхової події (на прохання заінтересованої особи) тощо.

Страховими агентами є фізичні особи, у тому числі зареєстровані як індивідуальні підприємці, або юридичні особи, які здійснюють діяльність на підставі цивільно-правового договору від імені та за рахунок страховика відповідно до наданих їм повноважень.

Страховими брокерами можуть бути юридичні особи (комерційні організації) або постійно проживаючі на території країни та зареєстровані в установленому порядку як індивідуальні підприємці фізичні особи, які здійснюють діяльність на підставі договору про надання послуг страхового брокера за дорученням страхувальників (громадян та підприємств) від свого імені ( але за рахунок страхувальників) або від імені та за рахунок страховиків (перестраховиків). Страховики ведуть реєстри страхових агентів та страхових брокерів, з якими у них укладено договори про надання послуг, пов’язаних із страхуванням. На відміну агентів страхові брокери входять до складу суб’єктів страхової справи, тобто. їхня діяльність підлягає ліцензуванню в органі страхового нагляду та обов’язкової реєстрації в єдиному державному реєстрі суб’єктів страхової справи.

Діяльність страхових актуаріїв регулюється законодавством, відповідно до якого актуарієм визнається фізична особа, яка здійснює на професійній та договірній основі актуарну діяльність та є членом саморегулівної організації актуаріїв. Змістом актуарної діяльності є аналіз та кількісна, фінансова оцінка ризиків та фінансових зобов’язань страхової організації, а також розробка та оцінка ефективності методів управління її фінансовими ризиками.

Структура №2 страхового рынка

За формами страхування страховий ринок ділиться на сегменти обов’язкового та добровільного страхування (вони також називаються формами страхування).

Обов’язкове страхування здійснюється в силу закону та передбачає масове охоплення населення та (або) підприємств. На законодавчому рівні закріплено такі основні види обов’язкового страхування:

• державне обов’язкове пенсійне страхування;
• обов’язкове медичне страхування;
• державне соціальне страхування;
• обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
• обов’язкове страхування відповідальності власників особливо небезпечних об’єктів;
• обов’язкове страхування цивільної відповідальності перевізника за заподіяння шкоди життю, здоров’ю та майну пасажирів;
• обов’язкове страхування відповідальності туроператорів.

У конкретному законі про запровадження того чи іншого виду обов’язкового страхування встановлюються:

• суб’єкти страхування;
• об’єкти, що підлягають страхуванню;
• перелік страхових випадків (ризики);
• мінімальний розмір страхової суми чи порядок її визначення;
• розмір, структура, порядок розрахунку страхового тарифу;
• строк та порядок сплати страхової премії (внесків);
• термін дії договору страхування;
• порядок визначення розміру страхової виплати;
• контроль за здійсненням страхування;
• наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов’язань суб’єктами страхування та інші положення.

Саме тому таке страхування називається обов’язковим, оскільки воно запроваджується всім, зазначених у законі категорій страхувальників.

Добровільне страхування реалізується в рамках відносин між двома сторонами (страховиком та страхувальником), які самостійно ухвалили рішення про захист майнових інтересів (відповідного об’єкта страхування). Страховик (страхова організація) зобов’язується за обумовлену в угоді (договорі) плату (страхову премію або страховий внесок) у разі настання передбаченої в договорі події (страхового випадку) компенсувати іншій стороні (страхувальнику) або іншій особі (на чию користь укладено договір) заподіяні з- через цю подію збитки — виплатити страхове відшкодування. Добровільне страхування здійснюється на підставі договору та правил страхування, що розробляються страховиком та подаються до органу страхового нагляду для отримання ліцензії на конкретний вид страхування.

Структура №3 страхового рынка

Ще одна сегментація страхового ринку передбачає його розподіл за галузями та видами страхування. Галузі – особисте страхування , майнове страхування та страхування відповідальності. Галуззю страхування є відокремлена сфера страхування майнових інтересів, пов’язаних із наслідками страхових випадків для однорідних об’єктів страхування.

Об’єктами страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству, пов’язані:

1. з дожитим громадян до певного віку чи строку, зі смертю, настанням інших подій у житті громадян (страхування життя); заподіянням шкоди життю, здоров’ю громадян, наданням їм медичних послуг (страхування від нещасних випадків та хвороб, медичне страхування) (галузь особистого страхування);
2. володінням, користуванням та розпорядженням майном (галузь майнового страхування);
3. обов’язком страхувальника відшкодувати заподіяну шкоду особи або майну інших осіб (галузь страхування цивільної відповідальності).

Страхування за видами – це страхування однорідних, однакового походження майнових інтересів від ряду страхових ризиків, пов’язані з наслідками страхових випадків для однорідних об’єктів страхування. Класифікація ліцензованих видів страхування з урахуванням їхньої приналежності до галузі страхування наведено на рис.

Структура №4 страхового рынка

За способом продажу страхових послуг страховий ринок ділиться на сегмент традиційного страхування та електронний страховий ринок. Електронний страховий ринок – це ринок, на якому здійснюється прямий (без посередників) продаж страхової організації своїх страхових послуг через Інтернет (direct insurance).

Електронний страховий ринок не тільки відповідає сучасному технологічному рівню ведення бізнесу, а й дає значні переваги для страховиків:

• фінансову вигоду від зниження собівартості процесів, що зумовлює зменшення страхових тарифів;
• витрати на утримання web-структури («віртуального офісу») значно менші, ніж витрати на утримання звичайного офісу страхової компанії;
• відчутну економію часу, а отже, і коштів на підготовчі та оформлювальні процедури;
• розширення географічних меж реалізації страхових продуктів та їх диверсифікацію;
• зростають можливості використання нових, ефективніших електронних технологій маркетингу страхових продуктів, сприяють нарощуванню обсягів продаж;
• зняття тимчасових обмежень з допомогою можливостей обслуговування клієнтів цілодобово, без вихідних, тобто. страхові послуги доступні клієнтам у будь-який час.

Переваги інтернет-страхування для страхувальника полягають у:

• розширення можливостей вибору страхових послуг їх асортименту;
• досягнення значної економії часу та спрощення вибору необхідних страхових продуктів внаслідок швидкого отримання повної та наочної інформації про них;
• більш надійне обґрунтування рішень клієнтів про купівлю страхової послуги за рахунок необмеженого доступу до максимально повної інформації, проведення оперативного порівняння різних пропозицій, отримання довідок та консультацій у глобальній мережі;
• надання зручного режиму здійснення угод та здійснення платежів, оскільки є можливість укладати договори, здійснювати оплату та набувати страхового захисту, не виходячи з дому чи офісу;
• нижчих проти традиційним страхуванням розмірах страхових тарифів — загалом на 4-5% з допомогою зменшення витрат та економії витрат страховиків.

Структура №5 страхового рынка

Найбільш поширеною сегментацією страхового ринку є його розподіл на сегменти страхування життя та нежиття. Воно зумовлено суттєвими особливостями, відмінностями страхування життя інших видів. Його називають неризиковим страхуванням, інші види — ризиковими. По-перше, страхування життя дійсно практично не пов’язане з ризиком настання тієї чи іншої події, оскільки ризик смерті або ризик дожити до певного віку очевидний і не може розглядатися як випадковий. Ці ризики є неминучими, але випадковими у часі наступу, тобто. людина помре обов’язково, але коли не відомо. По-друге, термін страхового договору тривалий, співвідносний з людським життям, що визначає особливі вимоги до страховиків щодо розрахунку можливих збитків, оцінки ризиків, а також забезпечення прибутковості інвестицій. По-третє,

Іншими словами, страхування життя як вид особистого страхування є найскладнішим з погляду змісту програм страхування, укладання договорів із громадянами, забезпечення збереження коштів застрахованих громадян страховими компаніями, і навіть розміщення в інвестиційні активи. У зв’язку з цим страхове законодавство передбачає особливі регулятивні, нормативні вимоги до страхових компаній, які працюють на ринку страхування життя, а також окреме ліцензування та самостійну діяльність страховиків життя.

Страхові послуги як товар страхового ринку

На страховому ринку продають та купують специфічний товар — страхові послуги. Постачальниками страхових послуг є страхові організації та страхові посередники, а споживачами – страхувальники та вигодонабувачі – фізичні та юридичні особи.

Страховий ринок поряд із фінансовим, кредитним, валютним, фондовим ринками належить до сфери послуг. Її відрізняють від сфери матеріального виробництва такі особливості, що повністю притаманні страховим послугам:

• послуги здійснюються та споживаються в основному одночасно, не підлягають зберіганню;
• послуги втілені у товарах, що є предметом торгівлі на страховому ринку;
• послуги підлягають жорсткішому захисту з боку держави від іноземної конкуренції, ніж сфера матеріального виробництва, жорсткішому регулюванню та нагляду. Адже йдеться про збереження грошей громадян та підприємств, які передані страховим компаніям із метою захисту від ризиків. Органи регулювання зобов’язані сприяти підтримці фінансової стійкості страхових організацій, стабільності їхньої роботи, мінімізації інвестиційних ризиків.

Страхова послуга – конкретний результат економічно корисної діяльності суб’єктів страхового ринку як постачальників послуг. Економічна корисність робить послугу предметом торгівлі над ринком.

Страхова послуга змінює стан клієнта, надаючи йому почуття захищеності від небезпек та забезпечуючи впевненість у завтрашньому дні. Крім того, відносини страхування (крім обов’язкового) будуються на взаємній згоді та добровільній основі, коли страхувальник свідомо сплачує гроші за страхові послуги.

Страхову послугу як товар страхового ринку вважатимуться і товаром , які мають матеріальну форму, і послугою. Причому ці дві частини страхового товару можна як самостійні, існуючі одночасно у товарі, але при цьому нерозривно пов’язані. Одна без другої не дадуть реального результату ні для страхувальника (захист від ризиків та компенсація), ні для страховика (гроші від продажу, тобто фінансовий результат).

Комплекс дій, операцій, здійснюваних страховою компанією над ринком роботи з клієнтом, становить зміст страхової послуги. Таким чином, клієнт набуває страхового продукту та страхової послуги. Обидві ці частини разом становлять товар страхового ринку .

Класифікація страхових послуг досить велика і різноманітна, виходить з наступних умовах.

1. За видами клієнтів (споживачів страхових послуг) – споживче (страхування фізичних осіб – роздрібні страхові послуги), корпоративне (страхування юридичних осіб), мікрострахові послуги . Найменш розвинені нашій країні мікрострахові послуги підприємствам малого бізнесу, індивідуальним підприємцям, домогосподарствам, громадянам, і навіть страхові послуги мікрофінансовим организациям:
   • з низьким рівнем доходу та відповідними ризиками;
   • низькими страховими внесками;
   • дрібними страховими сумами та маленькими виплатами.
2. По ризиковості – ризикові та неризикові види страхування. До неризикового страхування відносяться страхування життя та засновані на ньому види страхування (пенсійне страхування), утримання яких зводиться до тривалого (від 3 до 15 і більше років) накопичення зібраних у страхувальників грошових коштів та їх повернення після настання певного терміну чи події. Ці види страхування засновані не на ризиках випадкових подій та ймовірності збитків, а на часі настання події, яка обов’язково відбудеться (вихід на пенсію за віком, смерть тощо). Інші види страхування називаються ризиковими та передбачають оцінку ймовірності настання страхового випадку та відповідної шкоди для страхувальника. Страхові послуги з ризикових видів страхування зазвичай є короткостроковими.
3. За комплексністю страхові послуги розрізняють на прості (один страховий поліс, що передбачає один вид страховки для одного клієнта) та пакетні (наприклад, комплексне страхування автотранспортного підприємства за єдиним страховим полісом, що включає страхування транспортних засобів (КАСКО); страхування відповідальності перед третіми особами, включаючи цивільну відповідальність власників автотранспортних засобів;страхування відповідальності автоперевізника за заподіяння шкоди життю, здоров’ю та майну пасажирів;страхування персоналу (водіїв та кондукторів) від нещасних випадків та ін.).
4. За сферами надання страхових послуг виділяють банківське , лізингове , інвестиційне , сільськогосподарське , космічне , торгівельне , авіаційне та інше страхування).
5. За видами страхованих ризиків розрізняють послуги страхування майнових , фінансових , підприємницьких , соціальних ризиків .
6. За формами організації страховиків розрізняють послуги державних , акціонерних (послуги надаються акціонерними страховими компаніями) страхових компаній , товариств взаємного страхування (у ролі страховиків виступають товариства взаємного страхування як некомерційні організації).
7. За способом продажу розрізняють прямі страхові послуги та послуги через посередників . Страхові організації продають свої послуги клієнтам через страхових (агентський та брокерський канали продажів) та нестрахових (автосалони, туристичні агенції, банки, агенції нерухомості та ін.) посередників.
8. За використанням інформації — традиційні та електронні послуги .