Природна монополія (natural monopoly) — стан товарного ринку, у якому задоволення попиту з технологічних особливостей виробництва найефективніше за відсутності конкуренції. Товари, вироблені природними монополістами, зазвичай можуть бути замінені у споживанні іншими товарами, тому мають стійкий попит незалежно від змін ціни.
Природна монополія заснована на фактичному володінні майном (залізничний транспорт, пошта, енергосистеми, трубопровідний транспорт, унікальні природні ресурси) у галузях, де довгострокові середні витрати мінімальні, якщо ринок обслуговує один економічний суб’єкт.
Виробництво продукції одним природним монополістом за будь-якого випуску вигідніше, ніж виробництво двома чи більше фірмами. Іншими словами, для інших фірм на цьому ринку не залишається місця і можна задовольнити попит на даний продукт з меншими витратами, ніж якби на ринку діяли дві або більше фірми. Початківцям просто нерентабельно вступати на ринок такого товару (науково-технічний прогрес у деяких умовах може зруйнувати таку монополію).
Оскільки природна монополія, перебуваючи поза конкуренцією, здатна встановлювати монопольні ціни, диктувати умови продажу своїх товарів та послуг та самостійно встановлювати стандарти їх якості тощо, виникає потреба у державному регулюванні діяльності природних монополій навіть в умовах економіки вільного ринку. Методи регулювання:
- цінові (встановлення цін та тарифів або їх граничного рівня);
- визначення потреб, що підлягають обов’язковому обслуговуванню, та/або встановлення мінімального рівня їх забезпечення у разі неможливості повного задоволення потреб у товарі, виробленому природною монополією, з урахуванням необхідності захисту прав та законних інтересів громадян, забезпечення безпеки держави, охорони природи та культурних цінностей.
Ці методи застосовуються до конкретного суб’єкта природної монополії з урахуванням аналізу його діяльності. При цьому оцінюється обґрунтованість витрат та беруться до уваги:
- витрати виробництва (реалізації) товарів, зокрема. заробітна плата, вартість сировини та матеріалів, накладні витрати;
- податки та інші платежі;
- вартість основних виробничих засобів, потреби в інвестиціях, необхідних для їх відтворення, та амортизаційні відрахування;
- прогнозований прибуток від можливого продажу товарів за різними цінами (тарифами);
- віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва;
- відповідність якості вироблених (реалізованих) товарів попиту споживачів;
- державні дотації та інші заходи державної підтримки.
