Особисте страхування — галузь страхування, у якій об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника чи застрахованої особи.
Відповідно до прийнятої у вітчизняній практиці класифікації по об’єктах страхування особисте страхування поділяється на підгалузі:
- страхування життя;
- страхування від нещасних випадків та хвороб;
- медичне страхування.
За кордоном в основу класифікації покладено фінансові основи побудови взаємин між страхувальником та страховиком, сфокусовані у принципах розрахунку тарифних ставок та страхових резервів. У зв’язку з цим все страхування поділяється на страхування життя (англ. life insurance) та страхування (англ. general insurance) інше, ніж страхування життя (страхування «не життя»), яке у свою чергу складається з видів страхування, що мають конкретний об’єкт страхування та обсяг страхової відповідальності.
Метою особистого страхування є організація страхового захисту прибутків населення, досягнутого рівня добробуту. Об’єктивна необхідність його пов’язана з ймовірністю смерті годувальника, втрати здоров’я у працездатному віці внаслідок нещасних випадків та хвороб, зниження здатності до праці у зв’язку із похилим (пенсійним) віком. Перелічені події, як правило, спричиняють зниження рівня доходу сім’ї та додаткові витрати.
Страховий захист доходів населення організується на трьох рівнях:
- державному – у формі соціального страхування та забезпечення;
- колективному – у формі особистого страхування;
- індивідуальному – у формі особистих заощаджень.
p align=”justify”> Колективна форма виникла у вигляді грошових фондів у Стародавній Індії, колегій у Римській імперії, комунальних установ у стародавніх іудеїв. Зібрані кошти прямували на надання матеріальної допомоги сім’ям померлих членів цих фондів, колегій, установ. Колективна форма страхового захисту стала набувати рис сучасного особистого страхування з появою торгівлі та ремесел.
Особисте страхування у Росії виникло пізніше, ніж у Західній Європі. Початок його розвитку поклало «Російське суспільство застрахування капіталів і доходів», створене в 1835 р. у формі приватного акціонерного страхового товариства, яке пізніше отримало назву «Життя». У 70-х роках. ХІХ ст. виникло «Петербурзьке суспільство страхування».
Особисте страхування проводиться як у обов’язкової, і у добровільної формі. Обов’язкове особисте страхування реалізується на підставі закону, яким визначаються умови та порядок його проведення, наприклад, медичне, військовослужбовців, працівників податкових служб, пасажирів.
Добровільне особисте страхування здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком. Цей договір оформляється на основі правил, розроблених страховиком відповідно до вимог нормативно-правової бази, що регулює страхову діяльність, та затвердженої в установленому порядку. При укладанні договорів добровільного особистого страхування страховик з метою уникнення негативного відбору та встановлення тарифних ставок, адекватних ризику, що приймається на страхування, може проводити медичний огляд, анкетування потенційних застрахованих.
Міжнародна практика проведення аналізу ризику, що приймається на особисте страхування, передбачає оцінку потенційного застрахованого у трьох аспектах:
- медичному (стан здоров’я);
- фінансовому (рівень доходів);
- суб’єктивному (звички, хобі).
Страхова сума, виходячи з якої визначається розмір страхової виплати та страхового внеску, за обов’язковим особистим страхуванням встановлюється законом, а за добровільним – договором особистого страхування за угодою між страхувальником та страховиком.
Оцінити вартість об’єктів особистого страхування який завжди можливо, т.к., наприклад, такий об’єкт, як життя, вартості немає. Тому на практиці розмір страхової суми за договором особистого страхування порівнюється з фінансовими можливостями страхувальника з її оплати, оскільки чим вище страхова сума, тим більший страховий внесок має бути внесений. Крім того, при проведенні фінансової оцінки потенційного застрахованого страховик може пропоновану страхову суму порівняти із середньорічним доходом сім’ї, щоб договір особистого страхування не виявився джерелом збагачення.
У міжнародній практиці прийнято страхову суму за договором особистого страхування встановлювати в інтервалі 2–10 розмірів річного доходу застрахованого залежно від віку та виду страхування.
Виплати за особистим страхуванням можуть здійснюватися особі, на користь якої укладено договір, а у разі його смерті – призначеному вигодонабувачеві або спадкоємцям у формі фіксованої грошової суми, частини фіксованої суми, пенсії (ренти), допомоги, добових. Виплата страхового забезпечення за договором особистого страхування особі, на користь якої укладено договір, здійснюється незалежно від сум, належних йому за іншими договорами страхування, соціального страхування та забезпечення в порядку відшкодування шкоди.
Розміри виплат пов’язуються із розміром страхової суми, котрий іноді з тяжкістю наслідки страхового випадку, наприклад, тривалістю непрацездатності. Виняток становлять виплати за медичним страхуванням, які частково або повністю компенсують витрати застрахованого (у межах страхової суми), викликані зверненням за медичною допомогою.
Конкретні форми виплат з особистого страхування визначаються наслідками страхових випадків та встановлюються законом чи договором страхування. Так, зі страхування життя при дожити застрахованого до закінчення терміну страхування зазвичай одноразово виплачується фіксована сума (як правило, у розмірі страхової суми); у разі смерті застрахованої виплати здійснюється зазначеним у договорі особам у фіксованій сумі або у вигляді пенсії (ренти).
За страхуванням від нещасних випадків при тимчасовій втраті застрахованим працездатності страхова виплата може здійснюватися у формі добових за кожний день непрацездатності або у формі допомоги за період непрацездатності.
Особисте страхування може бути короткостроковим, коли договори страхування укладаються на строк до року; довгостроковим – понад рік; та довічний.
Більш детальну інформацію про особисте страхування читай у статті Особисте страхування: від нещасних випадків, медичне життя.
