Основи організації грошових розрахунків
Розрахунково-касові операції банків реалізують більшу частину потоків сукупного грошового обороту, який може бути у готівковій та безготівковій формі. Будь-які перебої у розрахунково-касових операціях призводять до затримки грошових потоків, збитків суб’єктів господарювання та розбалансування грошового обігу, що негативно впливає на стан економіки.
Основну частину сукупного грошового обороту становлять безготівкові розрахунки, під якими слід розуміти рух вартості без участі готівки, здійснювані шляхом перерахування з одного банківського рахунку в інший. Такі розрахунки проводяться між суб’єктами господарювання, у яких відкрито рахунки в установах банків. У свою чергу, відкриття рахунків у банках України означає проведення ідентифікації клієнтів на підставі необхідного пакету документів.
Коли рахунки відкриті різних банках, міжбанківські розрахунки проводяться з допомогою системи кореспондентських відносин. Таким чином, у платіжному обороті діють не лише рахунки платника та одержувача коштів, а й рахунки банків, які їх обслуговують.
Найменшу частину сукупного грошового обороту становлять розрахунки готівкою, під якими слід розуміти рух готівки між фізичними та юридичними особами.
Класифікація безготівкових розрахунків
Безготівкові розрахунки класифікують за низкою ознак.
- За видом валюти:
- у національній валюті;
- в іноземній валюті, в т.ч.
- у вільно конвертованій валюті;
- у валюті країн СНД.
- За складом учасників:
- клієнтські;
- міжбанківські;
- міждержавні.
- За призначенням платежу:
- розрахунки за товарними операціями;
- розрахунки за нетоварними операціями.
- По територіальному розміщенню банків та підприємств:
- місцеві;
- міжміські;
- міжнародні.
- За гарантією платежу
- гарантовані;
- негарантовані.
- За джерелом коштів, за рахунок яких проводиться платіж:
- за рахунок власних обігових коштів платника;
- із використанням бюджетних коштів;
- за рахунок банківського кредиту.
- За способом платежу залежно від терміну виконання платежу:
- безстрокові;
- термінові;
- з відстроченням платежу;
- дострокові:
- авансові;
- із попередньою оплатою;
- прострочені;
- пролонговані
- За формою розрахунків:
- акредитивні;
- вексельні;
- інкасові;
- за гарантійними зобов’язаннями;
- чекові;
- спеціальні.
- За видом розрахункового документа:
- платіжне доручення;
- платіжне розпорядження;
- платіжна вимога;
- чек (розрахунковий).
- За видом платіжного інструменту:
- паперові;
- електронні.
- По праву відкликання розрахункового документа:
- з правом відкликання розрахункового документа;
- без права відкликання розрахункового документа.
- За методом списання коштів:
- традиційні;
- договірні;
- примусові.
- За способом перерахування коштів:
- за кожну окрему поставку;
- за сукупністю постачання за певний період за договором (плановий платіж);
- залік взаємних вимог.
Правила організації безготівкових розрахунків
Організація безготівкових розрахунків підпорядковується наступним основним правилам:
- кошти всіх суб’єктів господарювання (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків;
- банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів та своїх внутрішніх правил щодо здійснення безготівкових розрахунків;
- банк при виконанні розрахунків у національній валюті не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнтів та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження їх прав розпоряджатися коштами на власний розсуд;
- кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків;
- кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження (безакцептне списання) на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом;
- доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних бланках розрахункових документів, які можуть бути у паперовій формі або у вигляді електронного розрахункового документа;
- доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання лише в межах залишку коштів на цих рахунках (або якщо договором між банком та платником передбачено їх прийом та виконання у разі відсутності чи недостатності коштів на цих рахунках);
- платіжні вимоги на примусове списання коштів банки приймають незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконують їх у межах залишку коштів;
- у разі відсутності чи недостатності коштів банк не здійснює облік неоплаченої вчасно заборгованості платника та не веде реєстр розрахункових та виконавчих документів, не сплачених у строк у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку клієнта. Винятком є ведення власної картотеки клієнта відповідно до спеціально укладеного договору;
- банківська установа, яка не може виконати розрахунковий документ на списання або примусове стягнення коштів з рахунку клієнта банку у встановлений чинним законодавством строк через відсутність чи недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, має взяти розрахунковий документ на облік за відповідним позабалансовим рахунком, направити письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини «Відсутність/недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку», вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності;
- доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків та зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у строк, встановлений чинним законодавством. Так, розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує у день надходження, а розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня;
- банк здійснює призупинення видаткових операцій у разі накладення коштом арешту, що може відбуватися лише за рішенням суду. Зупинення видаткових операцій здійснюється у межах суми, на яку накладено арешт. Арешт коштів на кореспондентському рахунку банків не допускається;
- банк не несе відповідальності за достовірність утримання платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту та своєчасність сплати останнім обов’язкових платежів; ця відповідальність покладена на клієнта;
- банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу здійснює внутрішній фінансовий моніторинг розрахункових операцій своїх клієнтів та сприяє проведенню обов’язкового фінансового моніторингу;
- підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх під час укладання між собою договорів.
Важливим моментом в організації безготівкових розрахунків є документообіг, який охоплює період оформлення, використання та руху розрахункових та платіжних документів від банку платника до банку отримувача та назад. Раціональна, ефективна організація документообігу вимагає використання таких форм розрахунків, за яких проміжок часу між отриманням товарів та їх оплатою був би мінімальним.
Форми розрахунків та способи платежу
Платіжна система – це сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, а також механізмів та процедур їх застосування всіма суб’єктами грошового обігу. Учасниками платіжної системи є всі види підприємств, державні структури, громадські організації, населення, комерційні та центральні банки.
Слід зазначити, що це операції, пов’язані з поставками товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт чи наданням послуг, завершуються грошовими розрахунками у процесі розрахунково-касового обслуговування банком клієнта. Таке розрахунково-касове обслуговування є послугою, пов’язаною з переказом грошей з рахунку (на рахунок) клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі.
Юридичні особи мають право самостійного вибору форми розрахунків та розрахункового документа, яким здійснюватиметься платіж.
Платіжне доручення
Платіжне доручення – це письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів.
Платіжне доручення застосовується:
- за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, послуги);
- у порядку попередньої оплати;
- для завершення розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств;
- для перерахування підприємствами сум, що належать фізичним особам;
- в інших випадках за згодою сторін.
Переваги платіжного доручення:
- досить проста схема документообігу, що значно підвищує
розрахунки; - покупець має змогу попередньо перевірити кількість товарів;
- можливість використання для розрахунків за нетоварні операції.
Недоліки платіжного доручення:
- відсутність гарантії платежу для постачальника;
- постачальник потрапляє у залежність від покупця, який може зволікати з оформленням платіжного доручення.
Платіжна вимога-доручення
Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, що складається з двох частин: верхня частина – вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника переважно у міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.
Застосування платіжної вимоги-доручення
Платіжні вимоги-доручення застосовують за розрахунками претензійного характеру, навіть якщо вони випливають із реальних відносин щодо постачання товарів та надання послуг.
Перевага платіжної вимоги-доручення:
- підвищується відповідальність суб’єктів розрахункових відносин за організацію розрахунків, у зв’язку з тим, що розрахункові документи надсилаються постачальником платнику, минаючи банк.
Недоліки платіжної вимоги-доручення:
- відсутність гарантії платежу;
- невчасна оплата рахунків платника (відмова від акцепту уповільнює рух коштів).
Платіжна вимога
Платіжна вимога – це наказ отримувача коштів (постачальника) про переказ йому коштів з рахунку платника. У платіжній вимогі зазначається призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якщо передбачено право безперечного стягнення та безакцептного списання коштів.
Платіжна вимога застосовується:
- у передбачених законодавством випадках;
- за рішенням суду, арбітражного суду, виконавчого напису;
- у всіх випадках обов’язково має бути посилання на підставу платежу — назву статті закону, ухвалу суду тощо.
Перевага платіжної вимоги:
- виконання рішення суду без наголосу платника.
Недоліки платіжної вимоги:
- не гарантує оплати всієї суми;
- терміни платежу визначено.
Перевірте
Чек — це письмове доручення банку провести переказ коштів із рахунку чекодавця (платника) з цього приводу чекодержателя (одержувача коштів).
Застосування чеків
Чеки використовуються для здійснення платежів за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, як правило, у внутрішньоміських розрахунках між юридичними особами та між фізичними та юридичними особами.
Переваги чеків:
- постачальник має гарантію оплати, оскільки покупець заздалегідь депонує кошти окремому рахунку;
- покупець має право та можливість попередньо перевірити якість товару, після чого чек виписують при здійсненні товарної операції;
- максимально наближені за часом постачання товару та момент платежу.
Недоліки чеків:
- вилучення товарів з обігу платника у зв’язку з необхідністю їхнього
депонування; - досить утруднений документообіг.
Платіжний інструмент — засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, що використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ (зокрема розрахункові документи) та електронні платіжні кошти.
Меморіальний ордер — розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій із списання коштів з рахунку платника внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів центрального банку країни.
Класифікація безготівкових розрахунків за способами платежу
- Залежно від терміну виконання:
- терміновий платіж, коли кожне постачання оплачується негайно;
- з відстроченням платежу, коли товар продається у кредит;
- достроковий платіж:
- авансовий платіж, коли оплата (але її частина) передує відвантаженню товару;
- передоплата, коли одержувачу перераховують усю суму досі відвантаження товару;
- прострочений платіж, тобто не сплачений своєчасно;
- пролонгований платіж, виконання якого за домовленістю сторін перенесено більш пізній термін.
- Залежно від джерела коштів:
- за рахунок власних коштів платника, коли платіж здійснюється з рахунку платника у банку;
- за рахунок банківського кредиту;
- з допомогою комерційного кредиту.
- Залежно від способу перерахування коштів:
- прямим перерахуванням з рахунку платника з цього приводу бенефіціара;
- заліком взаємних вимог, коли взаємні зобов’язання боржника і кредитора погашаються у рівних сумах і лише різниця здійснюється платіж загальних підставах. Залік взаємної заборгованості у міжнародних розрахунках називають клірингом;
- періодичними перерахуваннями (плановими платежами), коли розрахунки проводять не за кожне окреме постачання, а періодично у передбачені договором строки. У разі розмір платежу визначається з урахуванням плану поставок і коригується залежно від результатів звірки розрахунків у період, передбачений договором.
- Залежно від гарантії:
- гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцезнаходженням платника та з подальшим їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкрито поточний рахунок;
- негарантовані.
Касові операції банків
Касові операції є базовими, комісійно-посередницькими банківськими операціями. Банк може здійснювати такі операції лише після одержання банківської ліцензії.
До касових операцій банку відносяться:
- прийом готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на їх власні рахунки та рахунки інших юридичних та фізичних осіб або на відповідний рахунок банку;
- видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків або відповідного рахунку банку через його касу або банкомати;
- валютно-обмінні операції;
- операції із банківськими металами;
- вилучення з обігу сумнівних банкнот/монет та відправлення їх на дослідження;
- обмін клієнтам непридатних для обігу банкнот/монет національної валюти на придатні.
Касове обслуговування клієнтів здійснюється банками через спеціальний підрозділ – операційну касу, у складі якої можуть створюватися кілька окремих кас: прибуткова, видаткова, вечірня, обмінні каси, каса перерахунку, а також обов’язково створюється сховище, яке обладнується за встановленими центральним банком вимогами.
Прибуткові каси (при невеликому обсязі операцій — прибутково-витратні) здійснюють прийом готівки від клієнтів протягом операційного дня банку (денна каса) та після закінчення операційного (кошти на рахунок зараховуються наступного дня) — вечірня каса. У разі, якщо установа банку здійснює інкасацію виручки клієнтів силами інкасаторського апарату, що дозволяє перераховувати вміст інкасаторських сумок, відкриваються каси перерахунку.
Прийом готівки у національній валюті від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами:
- по «оголошенню про внесення готівки» від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб – на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб – на рахунки інших юридичних чи фізичних осіб;
- прибутковим касовим ордерам від працівників банку за внутрішньобанківськими операціями;
- документам, встановленим відповідною платіжною системою, від фізичних та юридичних осіб – для відправки переказу та виплати його одержувачу готівкою у національній валюті;
- рахунках на оплату платежів від фізичних осіб на користь юридичних.
З каси банку готівка у національній валюті видається за такими видатковими документами:
- за грошовими чеками юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям із зазначенням цільового призначення одержаної готівки. При цьому під грошовим чеком розуміють письмове розпорядження власника рахунку (юридичної особи) обслуговуючому банку у видачі готівкою певної суми грошей уповноваженим особам (касирам). Гроші видаються особі, зазначеній у грошовому чеку, під його підпис на звороті чека. Крім інших реквізитів, у грошовому чеку клієнт показує, з якою метою він отримує готівку. Чек дійсний протягом десяти днів;
- документу на отримання переказу готівкою у національній валюті, встановленому відповідною платіжною системою, фізичним та юридичним особам;
- видатковому касовому ордеру встановленої форми працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями, а також фізичним особам з їх поточних або ощадних рахунків, індивідуальним позичальникам отримані ними позички та ін.
Видача готівки в іноземній валюті здійснюється за такими видатковими документами:
- за заявою на видачу готівки:
- юридичним особам та підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами;
- фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказ без відкриття рахунку;
- за видатково-касовим ордером працівникам банку за внутрішньобанківськими операціями;
- документам на отримання переказу у готівковій формі, встановленим відповідною платіжною системою, фізичним особам.
Структуру операційної каси та чисельність касових працівників, а також необхідність встановлення банкоматів банк визначає самостійно. Робочі місця касових працівників, які здійснюють прийом та обробку готівки, повинні бути обладнані приладами для контролю захисних елементів банкнот. З іншого боку, робоче місце прийому готівки має бути обладнано те щоб клієнт міг спостерігати перерахунком готівки.
Слід зазначити, що операції з прийому та видачі готівки можуть здійснюватись також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.
Банкомат — пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів. Банкомати застосовуються з метою:
- скорочення поточних видатків банку на ведення касових операцій;
- розширення спектру банківських послуг клієнтам;
- збільшення частки банку над ринком роздрібних послуг.
У цілому нині банк самостійно визначає перелік касових операцій та інших послуг, запропонованих клієнтам, якщо інше не регламентується законодавчими актами. Роботу операційної каси з обслуговування клієнтів банк організує протягом операційного часу та відповідно до внутрішніх правил банку у післяопераційний час.
Гроші та інші цінності банку мають зберігатися у сховищах цінностей. Всі готівка та інші цінності, що надійшли в операційну касу і які не були того ж дня видані з банку, наприкінці дня розміщуються у сховищі. За забезпечення безпеки грошей та інших цінностей у сховищі
відповідальність несуть керівник, головний бухгалтер та завідувач каси банку.
Банківські касові операції ґрунтуються на організаційних заходах, пов’язаних із регулюванням грошового обігу. Основою таких заходів є складання прогнозних розрахунків касових оборотів та організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень та видач готівки; розробка календаря видач готівки за днями місяця та за окремими клієнтами, встановлення для кожного клієнта ліміту залишку каси; визначення строків та порядку інкасації виручки для організацій торгівлі та сфери послуг тощо.
Відповідно до цих заходів кожен клієнт банку для отримання касових послуг має попередньо:
- розробити та надати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал (якщо банк складає свій прогноз касових оборотів);
- повідомити банку про певний день отримання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;
- надати банку розрахунок ліміту та отримати встановлений йому ліміт залишку каси;
- повідомити прізвище особи, відповідальної за отримання та доставку готівки з банку, та спосіб їх транспортування;
- обладнати окреме приміщення для здійснення операцій із готівкою (касу).
Операції банку із пластиковими картками
Платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому порядку пластикової або іншого виду картки, який використовується для:
- ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів та послуг, переказу коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб;
- отримання готівки в касах банків, у торговців та в банкоматах;
- здійснення інших операцій, передбачених договором між банком та клієнтом.
Основна функція платіжної картки — забезпечення ідентифікації особи, яка її використовує як суб’єкта платіжної системи. Для цього на пластикову картку наносяться логотипи банку-емітента та платіжної системи, яка обслуговує картку, ім’я власника картки, номер його рахунку, термін дії картки. Крім цього на картці може бути фотографія власника та його підпис.
Класифікація пластикових карток:
- За цільовим призначенням:
- банківські (іноді їх називають платіжними);
- ідентифікаційні, призначені для регулювання доступу працівників до окремих приміщень або доступу до здійснення певних операцій на устаткуванні;
- клубні та дисконтні, що випускаються окремими організаціями, асоціаціями, клубами, що поширюються серед членів цих організацій.
- Залежно від типу платіжної системи:
- локальні, що діють на території однієї країни (внутрішньодержавні), одного регіону чи одного банку;
- картки міжнародних платіжних систем, що функціонують на території двох та більше країн.
- За характером власника:
- індивідуальні (особисті) платіжні картки, емітовані на ім’я клієнта-фізичної особи, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності;
- корпоративні платіжні картки, що дозволяють її власнику здійснювати операції з карткового рахунку юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.
- За типом носія ідентифікаційної інформації:
- платіжні картки з магнітною смугою, що дозволяють зберігати інформацію, призначену для ідентифікації картки та не містять інформації про суму, що знаходиться на ній;
- платіжні картки з мікросхемою або смарт-картки, на яких розміщені інтегральні мікросхеми-чіпи, які є носіями та обробниками інформації, у тому числі про суми, що знаходяться на них;
- комбіновані платіжні картки.
- За методом нанесення ідентифікаційних даних на картку:
- ембосовані, коли інформація ембосується (видавлюється) на картці спеціальним апаратом (ембосери);
- неембосовані, коли інформація друкується (випалюється) на картці, і ці картки зазвичай призначені тільки для електронного використання.
- За рівнем пільг для користувачів (категорій клієнтів):
- стандартні, призначені для пересічного клієнта, зокрема для одержання заробітної плати, оплати товарів. До стандартних відносяться зокрема Visa Electron, MasterCard Electronic тощо;
- класичні (бізнес) картки, власники яких користуються низкою додаткових послуг, наприклад, VISA Business;
- золоті (Gold) або преміальні картки – елітні картки, що підтримують елітний статус, зокрема Visa Gold, MasterCard Gold, MasterCard Platinum, Visa Platinum, Visa Infinite і т.п.
- Залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки з операцій із використанням платіжних карток:
- дебетові картки, за допомогою яких їх власник може оплачувати придбання товарів та послуг, а також отримувати готівку у банкоматах тільки в межах суми, що знаходиться на картковому рахунку;
- кредитні картки, видача яких супроводжується відкриттям їх власникам кредитної лінії, за рахунок та в межах якої здійснюються операції за допомогою цих карток.
Окрім міжнародних платіжних систем в Україні діє й національна платіжна система — НСМЕП, яка є внутрішньодержавною банківською багатоемітентною платіжною системою масових електронних платежів.
