Обмін (exchange) – одне з фаз соціального відтворення, у якій забезпечується зв’язок економічних агентів, що спеціалізуються за умов соціального поділу праці у створенні певних благ (робіт, товарів, послуг).
Обмін в економіці – фаза суспільного відтворення, що пов’язує виробництво з розподілом та споживанням. Необхідність обміну викликається суспільним розподілом праці. На різних щаблях у суспільному розвиткові обмін постає як безпосередній обмін діяльністю, продуктообмін, товарний обмін.
У ринкових умов обмін відбувається з урахуванням узгодження пропозиції вироблених благ і попиту них чи безпосередньо через бартер – прямий обмін (Т1 – Т2), або через обмін у грошовій (в т.ч. безготівковій) формі (Т1 – Д – Т2).
Ринковий обмін благами, які задовольняють потреби суспільства, що у конкурентному оточенні, змушує суб’єктів господарювання забезпечувати ефективний розвиток виробництва. Через війну конкуренції формується єдина ринкова вартість однакові товари.
Для зменшення соціальних витрат, обумовлених витісненням із ринку неефективних виробників, держава використовує методи регулювання. Поєднанням сили стихії, народжуваної нею ініціативи, зацікавленості та планомірного впливу держави, її органів досягається стійка рівновага обміну, підвищується його ефективність.
Причина обміну – відокремлення виробників та споживачів як власників продукту своєї праці. Особливості обміну визначаються суспільним поділом праці, характером способу виробництва, місцем, що займається відтворенням виробником і споживачем благ. Це може бути обмін факторами виробництва (працею, капіталом, засобами виробництва), товарами суспільного та індивідуального споживання.
Обмін товарами індивідуального (кінцевого) споживання фактично є обмін товарами, що формують робочу силу. На підприємствах, в організаціях відбувається спеціалізація праці, що веде до виділення праці та породжує необхідність взаємодії різних конкретних форм праці та обмін їх результатами, через яке здійснюється процес виробництва кінцевих благ, що реалізуються на ринку як товари та послуги. Ступінь горизонтальної (за видами робіт) та вертикальної (за рівнями) спеціалізації праці визначається технологією, характером поділу та інтеграції праці на даному підприємстві.
Таким чином, обмін — це економічний процес, у результаті якого відбувається обмін цінами між окремими людьми чи його групами. Ціни можуть бути матеріальні вироби, послуги, інформація і навіть зобов’язання, наприклад, опціони. Арена, де відбувається цей обмін, і є ринок; Це центр економічного аналізу.
Неокласична економічна школа успішно довела, що з певних обмежувальних умовах вільний обмін цінами між окремими індивідами призведе до оптимальності по Парето, тобто. до такого розподілу ресурсів, яке може бути поліпшено жодним іншим методом розподілу. Сучасна економічна наука приділяє велику увагу дослідженню наслідків пом’якшення цих обмежувальних умов з урахуванням реально існуючих проблем, як монополія, обмежена інформація та відсутність надійних ринків.
