Недоліки звернення (cost of sales; COS) – виражені у грошовій формі поточні витрати трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на здійснення торгової (торгово-посередницької, збутової) діяльності підприємства.
Нині встановлено таку єдину облікову номенклатуру статей витрат звернення:
- витрати на перевезення;
- витрати на оплату праці;
- витрати на оренду та утримання основних фондів та нематеріальних активів;
- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів та нематеріальних активів;
- знос і зміст малоцінних і швидкозношуваних предметів;
- витрати на паливо, газ та електроенергію для виробничих потреб;
- витрати на зберігання, сортування, обробку, упаковку товарів у межах норм природних втрат під час перевезення, зберігання та реалізації;
- витрати на тару;
- відрахування на соціальні заходи;
- витрати на обов’язкове страхування майна;
- Інші витрати.
Недоліки звернення характеризуються такими основними показниками:
- абсолютною сумою витрат звернення. Цей показник дає уявлення про обсяг поточних витрат підприємства, але не дозволяє судити про ефективність цих витрат;
- рівнем издержкоемкости торгової деятельности. Він визначається як відношення суми витрат звернення до суми товарообігу, що у відсотках. Рівень издержкоемкости є найважливішим якісним показником економічності господарську діяльність торговельного підприємства, відбиваючи частку його поточних витрат у ціні реалізованих товарів;
- рівнем витратовіддачі. Цей показник є зворотним стосовно рівня издержкоемкости. Він характеризує обсяг товарообігу, що припадає одиницю витрат звернення підприємства, тобто. свідчить про результативність його поточних витрат;
- рівнем рентабельності витрат звернення. Він визначається як відношення суми прибутку до суми витрат обігу, виражену у відсотках. Рівень рентабельності витрат звернення одна із важливих показників ефективності поточних витрат підприємства з торгової деятельности.
По відношенню до зміни обсягу товарообігу витрати обігу поділяються на дві групи:
- змінні витрати, розмір яких залежить від зміни обсягу товарообігу;
- умовно-постійні витрати, мало залежні від зміни величини товарообігу.
До змінним витратам звернення відносяться такі їх види: транспортні витрати, відрядна заробітна плата, витрати на операції з тарою, відсотки за користування кредитами та позиками та інші).
Умовно-постійні витрати звернення включають: витрати на оренду і утримання будівель, амортизацію основних фондів, витрати на їх ремонт, погодинну заробітну плату, внутрішньогосподарські відрахування та ін).
У сукупності змінні та умовно-постійні витрати становлять загальні витрати звернення. Існує також поняття граничних витрат. Граничними витратами обігу називаються додаткові чи додаткові витрати, пов’язані з реалізацією ще однієї одиниці товару. Поняття граничних витрат має значення; тут визначається величина тих витрат звернення, яку потрібно контролювати. Інакше висловлюючись, граничні витрати відбивають ті витрати, які доведеться здійснити торгового підприємству під час реалізації останньої одиниці товару, і водночас вони відбивають ті витрати, які можуть бути «зекономлені» у разі скорочення обсягу продажів на цю останню одиницю товару.
Для ухвалення остаточного рішення про доцільність подальшого збільшення обсягу роздрібного товарообігу необхідно зіставити суму граничних витрат поводження із сумою додаткових доходів, одержуваних від продажу додаткової партії товарів.
За способом калькуляції витрати звернення поділяються на два види: прямі та непрямі. Прямі витрати (витрати) безпосередньо можуть бути віднесені на певний вид товару чи товарну групу. Непрямі витрати неможливо знайти прямо віднесені на певний товар чи товарну групу. Непрямі витрати звернення у процесі калькулювання витрат звернення розподіляються між окремими групами товарів.
