Моральне зношування основних фондів — економічна категорія, що характеризує знецінення того чи іншого виду основних фондів до повного фізичного зносу. Моральне зношування основних фондів — старіння та знецінення окремих елементів основних фондів під впливом науково-технічного прогресу (НТП), що призводить до появи на ринку більш ефективних аналогів.
Розрізняють дві форми морального зношування основних фондів. Перша пов’язана з здешевленням випуску засобів праці галузях-виробниках. Під впливом НТП, зростання продуктивність праці знижуються витрати, і ціни на техніку, що випускається, падають. Отримані раніше однотипні машини морально старіють. При їх експлуатації нараховується підвищений знос (норма амортизації застосовується до первісної вартості), що здорожує собівартість продукції, а за переоцінці основних фондів різниця у цінах перетворюється на прямий збиток, безповоротно губиться.
Друга форма морального зношування основних фондів обумовлюється появою нових видів техніки, що виконують ті ж операції, але мають більш високі техніко-економічні параметри: продуктивність, точність, ремонтопридатність, витрати на експлуатацію та інші.
Періоди оновлення продукції машинобудування постійно скорочуються й у час становлять 5–6 років, а виробництві комп’ютерів – 2–3 року. Експлуатувати застарілу техніку стає невигідно через зниження продуктивності праці та якості робіт, вищих витрат. Одночасно підприємець зазнає збитків від недоамортизації переоцінених засобів праці.
Періоди морального зносу основних фондів вивчаються та враховуються щодо нормативних (корисних) термінів служби основних фондів і розробці нових норм амортизації. З розвитком НТП вони стають визначальними щодо обліку термінів фізичного зношування (втрата технічних властивостей та характеристик). Зменшення втрат від морального зношування основних фондів пов’язане з підвищенням інтенсивності їх використання. Важливе значення має зменшення нормативних термінів служби основних фондів, підвищення норм зношування, застосування методів прискореної амортизації.
