Монопольний прибуток (super-normal profits) – підвищений, додатковий у порівнянні із середньою нормою прибуток. Вона характеризує монопольно-контрольоване володіння ринком за умов монопольного виробництва товарів та його реалізації. Монопольне становище у виробника товарів виникає у зв’язку із застосуванням висококваліфікованої робочої сили, провідних фахівців та менеджерів (тобто найкращих людських ресурсів), нових технологій на базі наукових відкриттів, патентів, ліцензій. У монополій значно більше можливостей вивчення попиту, його задоволення та первинного формування сегмента реальних покупців.
Монопольний прибуток — форма доходу, мета та результат діяльності торговельного чи промислового підприємства (компанії), що володіє монополією у своєму сегменті ринку та використовує свою монопольну владу для продажу продукції за ціною, вищою від конкурентного рівня. Це величина, що перевищує всі альтернативні витрати фірми і, отже, мінімальний прибуток, яка потрібна фірмі для продовження своєї діяльності в даній галузі (такий прибуток називається нормальним, тоді як монопольний прибуток – понад нормальний). Однією з умов отримання монополістичного прибутку є здатність фірми впливати на ціни, встановлюючи їх з максимальною собі вигодою, тому утворюється вона не як додатковий прибуток, а внаслідок продажу продукції за завищеною ціною.
У сучасних умовах монопольний прибуток можливий за таких типів конкуренції:
- чистої-досконалої;
- чистої-абсолютної;
- монополістичній;
- монопсонії (тільки покупець);
- монополії, що практикує дискримінацію (призначення різних цін різним покупцям);
- двосторонньої монополії;
- дуополії (тільки дві фірми одночасно);
- олігополії (невелика кількість великих фірм).
У сучасній економіці прибуток, що перевищує середню норму прибутку по галузі, залишається лише у монопольних фірм. Саме величиною цього прибутку визначається місце та роль монополії у житті суспільства.
Країни Європейського Союзу борються із монополізацією всіх сторін ринкової економіки. Сукупність норм господарського правничий та заходів із підтримці конкурентного середовища (антимонопольне законодавство, встановлення граничного рівня монополізації обсягом виробництва та обсягом продажу трохи більше 25–30%, спеціальні економічні заходи, зниження бар’єрів для імпорту, заохочення вступу ринку нових учасників тощо. п.) поєднується у поняття «рамкові умови економічної діяльності держави».
Розрізняють монопольний прибуток, одержуваний транснаціональними корпораціями (ТНК), національними компаніями у промислово розвинених країнах та компаніями в державах з перехідною економікою. На характер та реальний обсяг монопольного прибутку в умовах формування ринкових відносин у державах з перехідною економікою, як правило, впливають такі фактори, як непрозорість економіки, витік капіталу, корупція, тіньова економіка та інші явища, що значно спотворюють джерела та розміри монопольного прибутку.
Повний аналіз монопольного прибутку можливий за всебічного обліку ролі держави у формуванні умов отримання монопольного прибутку. Ця роль держави проявляється у двох її функціях: адміністративно-правовий (яка виявляється у законодавчій діяльності, адміністративному управлінні, захисті економічних норм, процедур, законів) та у функції власне економічного суб’єкта (регулювання цін, заробітної плати, валютного курсу; грошова емісія, управління держсектором, державним акціонерним капіталом, перерозподіл фінансових потоків за допомогою податків, мит, субсидій, дотацій, держзамовлення тощо).