Міжнародні податкові відносини

Міжнародні податкові відносини — сфера міжнародних економічних відносин, суб’єктами у яких виступають держави та платники податків.

У разі глобалізації світової економіки існування національних кордонів держав починає мати дедалі менше значення ведення комерційної діяльності. Необхідність відкриття нових ринків збуту, прагнення до отримання додаткових прибутків, доступу до ресурсів, технологій або виробничих потужностей призводить до того, що підприємницька діяльність переростає межі однієї держави і виходить на міжнародну арену.

На економічну ефективність міжнародної діяльності суттєво впливає оподаткування. У національній системі оподаткування будь-якої держави є певний набір правил оподаткування платників податків: резидентів, що частково здійснюють діяльність за кордоном як у формі інвестицій, так і безпосередньо через відділення (або філії), і нерезидентів – іноземних підприємців, які ведуть діяльність на території цієї держави шляхом створення спільних підприємств, дочірніх фірм, купівлі підприємств у резидентів тощо.

Аналіз показує, хоча механізми функціонування національних податкових систем різняться, у сфері оподаткування доходів і капіталів між ними існує певна уніфікація. Вона може бути результатом дії взаємних договорів, укладених між країнами з питань оподаткування доходів і капіталів, або результатом запровадження відповідних правил безпосередньо у внутрішнє податкове законодавство країни з урахуванням міжнародної практики.

Укладання великої кількості податкових договорів між країнами у всьому світі призвело до вироблення кількох міжнародно визнаних стандартів, яким прагнуть дотримуватися країни під час підписання угод про уникнення подвійного оподаткування. Виникнення стандартів пояснюється, головним чином, зручністю застосування таких податкових договорів, а також тенденцією до уніфікації підходів різних країн у оподаткуванні нерезидентів.

У світовій практиці існує три стандарти договору про уникнення подвійного оподаткування (double taxation treaties):

1. договір, розроблений ООН, зазвичай укладається між розвиненою країною, що розвивається;
2. так званий «багатосторонній договір», призначений для підписання кількома країнами;
3. договір, розроблений Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) для двох розвинених країн.

Слід також виділити групу договорів, що укладаються США з іншими країнами та значною мірою прив’язані до американської моделі оподаткування доходів та капіталів.

Аналіз основних правил оподаткування резидентів та нерезидентів у розвинених державах дозволяє виділити основні міжнародні засади оподаткування доходів та капіталів. До них належить принцип визначення податкової юрисдикції – По громадянству або за територіальністю. Оскільки цей принцип по-різному діє щодо різних типів доходів, виявляється принцип розподілу доходів на активні та пасивні. Міжкраїнові відмінності у підходах до поширення податкової юрисдикції на активні та пасивні доходи призводять до подвійного оподаткування доходів та капіталів, причому у міжнародній практиці оподаткування йдеться насамперед про юридичне подвійне оподаткування.

Як наступний принцип виділяють усунення подвійного оподаткування як характеристики, властивої сукупності податкових систем, взаємодіючих через угоди про уникнення подвійного оподаткування, і навіть кожної податкової системі окремо. Якщо проблема подвійного оподаткування вирішується самим платником податків з урахуванням міжнародного законодавства, виникає можливість податкового планування, результатом якого може бути загальне зниження податкового навантаження. Під міжнародним податковим плануванням розуміється діяльність платника податків, спрямовану підвищення податкової ефективності зовнішньоекономічної діяльності, особливо під час здійснення іноземних інвестицій, мета якої — уникнення подвійного оподаткування, загальне зниження податкового навантаження і максимально можливе відкладення моменту сплати податку час.

Основний принцип оподаткування у міжнародній практиці: принцип поширення податкової юрисдикції на платників податків – резидентів та нерезидентів. Держави поширюють свою податкову юрисдикцію або з урахуванням принципу громадянства (резидентства), або з урахуванням принципу територіальності. Відповідно до принципу громадянства податком можуть бути обкладені доходи громадян цієї країни або компаній, інкорпорованих (тобто створених та зареєстрованих у ній) лише на основі їхнього юридичного зв’язку з цією країною.

Міжнародні податкові відносини – відносини між країнами щодо взаємного регулювання меж податкової юрисдикції (сфери застосування податкового законодавства) та інших питань оподаткування. Таке регулювання необхідне переважно щодо прибуткових податків, що розраховуються на основі загальної суми доходів платників податків, що включає й доходи, отримані з-за кордону (на основі принципу резидентства), що неминуче спричиняє вторгнення до податкової юрисдикції іншої держави.

До основних сфер міжнародних податкових відносин відносяться:

• застосування мит та інших податків і зборів, що стягуються при перетині товарами митних кордонів;
• оподаткування доходів, одержаних резидентами з-за кордону;
• оподаткування доходів нерезидентів, отриманих із джерел, розташованих на території країни;
• оподаткування майна, розташованого за межами території країни, та доходів від реалізації такого майна;
• оподаткування спадків та дарування, що отримуються з-за кордону;
• оподаткування міжнародних перевезень, послуг з експедирування та зберігання товарів;
• оподаткування послуг у сфері міжнародних економічних відносин, що не належать до зовнішньої торгівлі (банківських, страхових, інвестиційних тощо);
• встановлення імунітетів та привілеїв для дипломатичних представництв, консульських установ, міжнародних організацій, а також їх співробітників щодо мит, податків на доходи та майно, а також щодо окремих видів внутрішніх податків на споживання та різноманітних зборів;
• співробітництво податкової влади з питань застосування норм міжнародних договорів та застосування заходів проти уникнення податків (міжнародні угоди про співпрацю та взаємну допомогу з питань дотримання податкового законодавства).

Регулювання міжнародних податкових відносин може проводитись країнами в односторонньому порядку або на основі двосторонніх та багатосторонніх міжнародних податкових угод. Одностороннє регулювання здійснюється шляхом видання законодавчих актів, визначальних особливості умов оподаткування як іноземних юридичних та іноземних фізичних осіб біля цієї країни, так її юридичних і фізичних осіб, отримують доходи чи здійснюють діяльність там. Односторонніми заходами щодо усунення міжнародного подвійного оподаткування для національних громадян та компаній є різноманітні податкові знижки на суму сплачених за кордоном податків (іноземний податковий кредит). Ці заходи використовуються країнами-експортерами капіталу для полегшення експорту товарів, послуг та капіталу. Найбільш широкого поширення набули двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування на доходи та майно. Країни-члени Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) практично повністю охоплені мережею таких двосторонніх угод (деякі з них уклали між собою додаткові угоди щодо надання адміністративної та правової допомоги у податкових питаннях). Країни-учасниці Європейського Союзу в договірному порядку регулюють оподаткування та інші види податків (наприклад, директиви Ради ЄЕС щодо єдиних принципів побудови системи ПДВ). Проблеми міжнародних податкових відносин знаходяться в центрі уваги таких міжнародних організацій, як ООН (Модельна конвенція ООН), ОЕСР (Модельна конвенція ОЕСР), ГАТТ і Світова організація торгівлі (стягнення мит та зборів, обмеження щодо застосування заходів нетарифного регулювання), Європейський Союз ( скасування мит у торгівлі між країнами ЄЕС, створення спільного ринку, уніфікація систем оподаткування ПДВ та інших податків та зборів). Спеціалізованою міжнародною неурядовою організацією, яка займається проблемами міжнародних податкових відносин, є міжнародна податкова асоціація.

До традиційних проблем міжнародних податкових відносин належать:

• практичні проблеми застосування односторонніх, двосторонніх та багатосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування;
• уніфікація правил обчислення оподатковуваного прибутку юридичних та оподатковуваних доходів фізичних осіб, одержуваних за межами країни постійного перебування;
• вплив змін валютного курсу на оподатковуваний дохід (проблема оподаткування курсових різниць);
• вплив інфляції на оподаткування та застосування методів індексації податків;
• усунення податкових перешкод міжнародному руху капіталу та створення умов для міжнародної економічної інтеграції;
• застосування податкових пільг із метою залучення іноземного капіталу;
• залік збитків, завданих у країні, з метою оподаткування прибутку на другий стране;
• уникнення дискримінації у національному та міжнародному оподаткуванні;
• уніфікація внутрішніх податків споживання;
• трансфертне ціноутворення та застосування заходів проти уникнення податків, як за наявності, так і за відсутності інформації про порівняні ринкові ціни;
• трактування постійного представництва з метою оподаткування;
• оподаткування інтелектуальної власності та доходів від її використання у міжнародних економічних відносинах (оподаткування імпорту та експорту технологій, ноу-хау, патентів та інших невловимих активів та технічної допомоги);
• міжнародні податкові проблеми, пов’язані із взаємною участю у капіталі та реорганізацією дочірніх іноземних підприємств;
• податкові проблеми міжнародного співробітництва розвинених країн, що розвиваються (застосування режиму найбільш сприятливої ​​нації, режимів, що надаються країнам-користувачам схемою преференцій та найменш розвиненим країнам-користувачам схемою преференцій, а також надання іноземного податкового кредиту особам, які отримують доходи з країн, що розвиваються);
• стандартизація заходів проти уникнення податків, що застосовуються щодо дивідендів, відсотків та роялті, що виплачуються взаємозалежним особам;
• тонка капіталізація та одноманітне застосування заходів проти уникнення податків при виплаті відсотків;
• оподаткування нерухомого майна та доходів від його використання та продажу у міжнародних економічних відносинах;
• усунення міжнародного подвійного оподаткування спадків та дарування за відмінностями методології оподаткування в країні постійного проживання донора та країні постійного проживання реципієнта;
• уникнення подвійного оподаткування доходів від капіталу в міжнародних економічних відносинах при використанні в країні-джерелі доходу та країні-реєстрації підприємства (країні постійного місця проживання фізичної особи) різних методів оподаткування;
• розмежування понять «уникнення податку» та «ухилення від податків з метою застосування норм національних податкових законодавств, міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування, міжнародних угод про співпрацю та взаємну допомогу з питань дотримання податкового законодавства.

До нових проблем міжнародного подвійного оподаткування ставляться:

• застосування заходів проти уникнення податків щодо платників податків, які використовують схеми за участю компаній та міжнародних трастів, заснованих у офшорних зонах та країнах (територіях) з пільговими режимами оподаткування;
• оподаткування комп’ютерного програмного забезпечення та доходів від його реалізації (продажу та здачі в оренду);
• проблема захисту конфіденційності інформації, що передається в рамках міжнародного співробітництва податкової влади різних країн;
• оподаткування доходів від операцій із похідними фінансовими інструментами;
• оподаткування інвестиційних фондів та доходів від вкладень у такі фонди;
• оподаткування доходів, одержаних від електронної торгівлі (e-business).