Міжнародні операції банку

Міжнародні операції банку (international banking) – широкий спектр банківських операцій та послуг з метою сприяння розвитку міжнародних економічних відносин та зміцненню позицій банків країни на світових ринках.

Передумови розвитку міжнародних операцій банку:

• глобалізація світової економіки, формування всесвітнього господарства;
• пошук максимального прибутку банку;
• національне законодавство, яке стимулює міжнародні операції банку.

Для міжнародних операцій банку характерні такі особливості:

1. концентрація у найбільших банках світу, транснаціональних банках – гігантських міжнародних кредитно-фінансових комплексах універсального типу, які мають за кордоном розгалужену мережу філій, які здійснюють банківські операції у багатьох країнах, у різних сферах та конвертованих валютах. Ці банки диктують свої умови міжнародних операцій та ведуть конкурентну боротьбу на основі єдиної стратегії та тактики;
2. великі масштаби, що обчислюються разом трильйонами доларів щорічно;
3. відсутність географічних та тимчасових кордонів; міжнародні операції банку проводяться цілодобово, у своїй долається обмеженість часових поясів;
4. обмежене коло першокласних клієнтів із найвищим рейтингом. Більшість міжнародних операцій банку (до ²/₃) виконується на міжбанківському ринку, менша – з небанківськими клієнтами;
5. поєднання універсальності та диверсифікації міжнародних операцій банку. Серед них: міжнародні валютні операції, кредитні (див. Міжнародний кредит), розрахункові (див. Міжнародні розрахунки), гарантії;
6. техніка операцій базується на традиційних депозитно-кредитних, фондових операціях, але набір банківських продуктів різноманітний, процедура спрощена, стандартизована та заснована на новітній комп’ютерній технології (див. Інформаційні технології у банківській справі);
7. вартість визначається міжнародними відсотковими ставками та комісіями;
8. висока прибутковість, т.к. ними найчастіше не поширюється система обов’язкових резервів і вони користуються податковими пільгами у міжнародних банківських зонах;
9. міжнародні операції банку періодично є об’єктом державного регулювання та контролю у формі:
   • обмеження кола операцій там;
   • нейтралізації наслідків взаємного впливу внутрішніх та міжнародних операцій;
   • обмеження участі національних банків у міжнародних банківських консорціумах

Своєрідною формою регулювання міжнародних операцій банку служать джентльменські угоди між органами банківського нагляду та контролю та банками, що мають філії за кордоном. Наприклад, США поправки, внесені 1916 р. у Федеральний резервний акт (закон), дозволили американським банкам відкривати відділення там. Закон Еджа про банківську діяльність (1919) стимулював створення про «корпорацій Еджа» для зарубіжної банківської діяльності (нині й у фінансових операцій). Рада управляючих Федеральної резервної системи (ФРС) здійснює контроль над закордонними операціями банків за трьома напрямками:

1. видачі ліцензій для закордонних відділень банків-членів ФРС, регулювання їхньої діяльності;
2. оформлення статутних документів та регулювання діяльності «корпорацій Еджа»;
3. вирішення та регулювання іноземних інвестицій банків США.

У 1981 р. створено вільну банківську зону в Нью-Йорку, що означає виділення депозитно-позикових рахунків іноземних резидентів або інших міжнародних банківських зон без дотримання встановлених у країні обмежень (обов’язкових резервів та процентних ставок). Ці зони зазнають державного контролю. Одночасно національне законодавство обмежує міжнародні операції іноземних банків США. Для розвитку міжнародних операцій банку необхідно долати юридичні та регулюючі обмеження, податкове законодавство та практичні проблеми конкретного ринку позичкових капіталів.