Мікроекономіка (Microeconomics) – розділ економічної теорії, що вивчає закони поведінки окремих економічних суб’єктів і проблеми ефективності виробництва окремих благ (ще один розділ – макроекономіка).
Мікроекономіка досліджує механізм узгодження цілей різних економічних суб’єктів (виробників, споживачів, власників факторів виробництва, інвесторів тощо), що базується на конкурентному ринковому ціноутворенні.
Відокремлення сучасної мікроекономіки як щодо самостійного поділу економічної науки пов’язують з ім’ям А. Маршалла (1842–1924). Його робота “Принципи політичної економії” (1890) – одна з перших фундаментальних робіт з економічної проблематики – відноситься до мікроекономіки.
Крім А. Маршалла у формування сучасної мікроекономіки значний внесок зробили праці таких учених, як А. Курно (1801-1877), У. Джевонс (1835-1882), К. Менгер (1840-1921), Ф. фон Візер (1851- 1926), К. Вікселль (1851-1926), Дж.Б. Кларк (1847-1938), Джоан Робінсон (1903-1983), Р. Коуз (1910-2013), А. Оукен (1929-1979), А. Філіпс та ін.
До основних проблем мікроекономіки прийнято відносити:
- обсяги випуску, розподілу та споживання конкретної продукції та послуг;
- стан окремих ринків;
- принципи прийняття рішень суб’єктами господарювання, реалізація ними тих чи інших економічних дій;
- вибір між можливими альтернативами за умов обмеженої кількості наявних матеріальних благ.
З погляду мікроекономіки кожен суб’єкт економічної діяльності вирішує такі питання: що, як, кому й у кількості виробляти, і навіть який обсяг ресурсів розподілити для поточного споживання і що залишити у майбутнє, тобто. направити в заощадження та інвестиції.
У сучасній науці виділяється чотири напрями досліджень.
По-перше, це аналіз закономірностей освіти споживчого попиту. Домінуючою концепцією у цьому розділі є теорія граничної корисності.
По-друге, спостерігаються окремі організації у конкретних ринкових умовах.
По-третє, досліджуються взаємини попиту та пропозиції. При цьому увага приділяється, зокрема, формам ринків – із досконалою чи недосконалою конкуренцією.
По-четверте, вивчаються ринки та проблеми ціноутворення. У цих досліджень створюються теорії розподілу.
Складові частини (розділи) мікроекономіки:
- теорія споживчої поведінки та ринкового попиту;
- теорія виробництва та витрат (витрат);
- теорія фірми;
- теорія недосконалої конкуренції;
- проблеми ціноутворення на ринках факторів виробництва та пов’язаний з ним розподіл національного доходу.
У сучасних навчальних курсах мікроекономіки розглядаються також проблеми суспільних благ, зовнішніх ефектів, права, інформації, економічної теорії добробуту та інші.
Крім теоретичної мікроекономіки, існує ряд прикладних дисциплін, тісно з нею пов’язаних. Це теорії входу та виходу організацій на ринок, економіка праці та зайнятості, теорії інновацій та товарних знаків, державна економіка та інші.
