Кредитний моніторинг

Кредитний моніторинг (credit monitoring) – система спостережень за станом кредитного портфеля кредитної організації, що включає аналіз, оцінку та прогноз виконання умов кредиту, зумовлених договорами.

Ціль кредитного моніторингу – забезпечити погашення у строк основного боргу та сплату відсотка за позикою.

Основні напрямки кредитного моніторингу:

  • поточний фінансовий стан позичальника у статиці та динаміці;
  • своєчасність та повнота виконання ним зобов’язань, що випливають із умов кредитного договору;
  • якість забезпечення кредиту;
  • розміри ризику кредитора та правильність формування резервів за кредитом;
  • співвідношення умов кредитного договору із поточними ринковими тенденціями;
  • правильність відображення у бухгалтерському обліку кредитора рухів, пов’язаних із виконанням умов кредитного договору.

Для перевірки кредитоспроможності позичальника та ранньої діагностики кредитного ризику застосовують математико-статистичні методи. Кредитний моніторинг здійснюється у повному обсязі або частково працівниками служби внутрішнього контролю або іншими фахівцями відповідно до розпорядження кредитного комітету кредитної організації.

Існують різні варіанти організації процесу кредитного моніторингуале, як правило, вони базуються на наступних чотирьох основних принципах:

  1. Проведення банками-кредиторами періодичних перевірок всіх видів кредитів. Так, наприклад, всі великі кредити перевіряються з періодичністю кожні 30, 60 або 90 днів на розсуд банку, а інші (дрібніші) кредити перевіряються у вибірковому порядку.
  2. Здійснення детальної розробки етапів та послідовності проведення кредитного контролю з метою забезпечення належної перевірки всіх найважливіших умов щодо кожного кредиту, у тому числі таких як:
    • дотримання графіка платежів відповідно до укладеного договору;
    • ліквідність (якість та стан) майна, закладеного під забезпечення кредиту;
    • наявність повноти та достовірності всієї необхідної документації на випадок судових розглядів;
    • вивчення та реальна оцінка фінансового стану позичальника та прогнози його потреб у збільшенні чи змісті розміру банківського кредиту;
    • встановлення ступеня відповідності виданої позички кредитній політиці та чинним стандартам формування кредитного портфеля та використання ресурсів.
  3. Надання посиленої уваги частоті та глибині різнобічних перевірок проблемних кредитів з урахуванням тенденції зростання або ослаблення гостроти проблеми, пов’язаної з кожною конкретною позикою.
  4. Збільшення кількості та поглиблення змісту перевірок в умовах економічного спаду, а також у тих випадках, коли виникають значні проблеми у галузях, у які вкладені кредитні ресурси банку. Серед цих проблем можуть бути такі, як помітна зміна податкового, експортно-імпортного законодавства; зміна технологій чи поява нових конкурентів тощо.

Кредитний моніторинг можна класифікувати за певними ознаками:

  1. по сфері здійснення:
    • внутрішній кредитний моніторинг, за якого контроль здійснюється переважно за документами, що відповідають тому чи іншому етапу процесу кредитування, причому оцінюється ступінь кредитного ризику;
    • зовнішній кредитний моніторинг, до якого відносяться зустрічі та переговори із позичальниками, які допустили прострочення платежів; телефонні дзвінки, листування; зустрічні перевірки руху товарів, придбаних з допомогою кредитних коштів; інспекційні перевірки на місцях; переговори із поручителями тощо.
  2. за характером проведення:
    • попередній кредитний моніторинг, який передбачає перевірку відповідності провадження кредитної діяльності вимогам законодавства, наявності відповідних дозволів, ліцензій, лімітів тощо. до надання кредитних коштів позичальникам і включає аналіз кредитної документації, оцінки фінансового стану позичальника і аналіз кредитного проекту, оцінку предмета забезпечення по кредиту і т.д. Головною метою попереднього кредитного моніторингу є визначення реального ризику для банку та прийняття ефективного рішення щодо надання кредиту позичальнику;
    • поточний кредитний моніторинг полягає у здійсненні контролю банком за виконанням умов кредитного договору позичальником після ухвалення рішення про надання кредиту та видачі кредитних ресурсів. Головною метою поточного кредитного моніторингу є визначення ризику втрат для банківської установи внаслідок нездатності позичальника сплатити борг та виплатити відсотки за користування ним. При цьому здійснюється перевірка своєчасності погашення позичальником кредитної заборгованості, визначаються зміни у його фінансовому стані та господарській діяльності, аналізується виконання клієнтом умов кредитного договору щодо цільового використання кредитних коштів, оцінюється якість майна, наданого на забезпечення тощо;
    • Наступний (подальший) моніторинг кредитної діяльності банку полягає у забезпеченні систематичної перевірки стану організації кредитної діяльності банку, правильності реєстрації, належного оформлення та проведення кредитних операцій. У процесі такого контролю слід з’ясувати причини порушення правил проведення кредитної діяльності та вжити відповідних заходів щодо їх усунення;
  3. залежно від методів здійснення:
    • дистанційний кредитний моніторинг;
    • інспекційний кредитний моніторинг;
  4. залежно від масштабів проведення кредитного моніторингу:
    • локальний;
    • регіональний;
    • національний;
    • глобальний;
  5. в залежності від ділянки охоплення:
    • на рівні кредитного портфеля в цілому — основною метою такого моніторингу є своєчасне виявлення ознак, фактів, змін або їх тенденцій, що характеризують стан кредитного портфеля, які можуть призвести або вже призвели до підвищення ризиків та можуть негативно вплинути на результати діяльності банку, а також розробка пропозицій щодо покращення стану банківської кредитної діяльності;
    • на рівні окремої кредитної угоди – метою є своєчасне виявлення відхилень у процесі кредитування конкретного позичальника на всіх його етапах; з’ясування причин цих відхилень та розробка пропозицій щодо коригування припущених помилок;
  6. Залежно від груп позичальників розрізняють моніторинг кредитів, наданих:
    • позичальникам-юридичним особам;
    • позичальникам-фізичним особам;
    • позичальникам-банкам;
    • позичальникам-небанківським фінансовим установам;
    • групам пов’язаних осіб банку;
    • позичальникам-органам управління.

Залишити коментар:

Site Footer