Конвертованість валюти (Currency Convertibility) – здатність обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні кошти (від лат. Conversio – перетворення).
Поняття конвертованість валюти еволюціонувало:
- за золотого (і срібного) стандарту воно означало обмін монет однієї країни на монети інших країн;
- при розмінних кредитних грошах – їх обмін на золото (срібло) та іноземну валюту;
- за нерозмінних кредитних грошей – обмін національної валюти на іноземну.
Конвертованість валюти – показник ступеня відкритості економіки, її інтеграцію у світове господарство.
Розрізняють повну та часткову конвертованість валюти. В умовах повної конвертованості відбувається вільне використання національної грошової одиниці та її обмін на іноземні валюти без будь-яких обмежень як для резидентів, так і для нерезидентів.
Часткова конвертованість свідчить, що на деякі обмінні операції існують певні обмеження (за видами операцій, сумами, термінами, категоріями суб’єктів валютного ринку тощо). Введення часткової конвертованості означає, що вона існує тільки для поточних операцій, за яких вільний обмін національної грошової одиниці на іноземну валюту здійснюється з проведення платежів за поточними статтями платіжного балансу.
Поняття «вільно використовувана валюта» (вільно конвертована валюта) запроваджено 1976 р. МВФ. Під ним розуміють валюту, яка широко використовується у міжнародних розрахунках та операціях на головних валютних ринках світу. З 1986 р. до вільно використовуваних валют відносять долар США, німецьку марку, японську ієну, англійський фунт стерлінгів і французький франк — валюти, які формували «кошик» СПЗ (SDR), та швейцарський франк. Головний принцип віднесення валют до цієї категорії – відсутність валютних обмежень у законодавстві країн-емітентів цих валют. З 2000 р. замість марки та французького франка до «вільно використовуваних валют» відносять євро.
Залежно від рівня конвертованості валют їх поділяють на:
- вільно конвертовані;
- валюти з обмеженою конвертованістю;
- неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти.
Відповідно до стандартів МВФ конвертованої вважається валюта, країна походження якої взяла він зобов’язання, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. VIII Угоди про МВФ, згідно з якими органи цих країн:
- мають право запроваджувати заходи контролю щодо руху капіталу;
- не повинні обмежувати можливості використання своєї валюти чи валюти інших членів Фонду для поточних платежів;
- зобов’язані викуповувати в офіційних органів інших членів Фонду залишки коштів у своїй валюті, якщо вони утворилися в результаті платежів за поточними операціями, а конвертування необхідно для здійснення цих операцій.
Члени Міжнародного валютного фонду, що приєдналися до ст. VIII Статуту МВФ зобов’язуються усунути будь-які обмеження на платежі та перекази за поточними міжнародними валютними операціями, а також не брати участь у дискримінаційних валютних угодах і не вдаватися до практики численних обмінних курсів.
Положення ст. VIII Статуту МВФ спрямовані на розширення та збалансований розвиток міжнародної торгівлі, підтримання високого рівня зайнятості та реального доходу, а також допомогу в організації багатосторонньої системи платежів з валютних операцій між членами МВФ.
Офіційно щодо приєднання України до ст. VIII Статуту МВФ Рада директорів Фонду оголосила 8 травня 1997 р. Майже відтоді відбулося міжнародне визнання гривні валютою з поточною конвертованістю.
(Див. Валютне котирування, Валютний курс, Офіційний обмінний курс гривні, Режим валютного курсу, Резервна валюта).
