Концентрація фінансових ризиків (financial risks concentration) – високий рівень зосередження фінансової діяльності підприємства на невеликій кількості фінансових операцій, що створює загрозу критичного та катастрофічного фінансових ризиків (див. Зони фінансових ризиків). Основним засобом подолання негативних наслідків концентрації фінансових ризиків є їхня диверсифікація.
Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовується зазвичай за тими їх видами, які за межі допустимого їх рівня, тобто. за фінансовими операціями, що здійснюються в зоні критичного чи катастрофічного ризику. Таке лімітування реалізується шляхом ухвалення корпорацією відповідних внутрішніх фінансових нормативів у процесі розробки політики здійснення різних аспектів фінансової діяльності.
Система фінансових нормативів, забезпечуючи лімітування концентрації ризиків, може включати:
- граничний розмір (питома вага) позикових коштів, що використовуються у господарській діяльності. Цей ліміт встановлюється окремо для операційної та інвестиційної діяльності корпорації, а часом і для окремих фінансових операцій (фінансування реального інвестиційного проекту, фінансування формування оборотних активів тощо);
- мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі. Цей ліміт забезпечує формування так званої «ліквідної подушки», яка характеризує розмір резервування високоліквідних активів з метою погашення невідкладних фінансових зобов’язань корпорації. Як «ліквідна подушка», насамперед, виступають короткострокові фінансові вкладення корпорації, а також короткострокові форми її дебіторської заборгованості;
- максимальний розмір товарного (комерційного) чи споживчого кредиту, що надається одному покупцю. Розмір кредитного ліміту, спрямований зниження концентрації кредитного ризику, встановлюється для формування політики надання товарного кредиту покупцям продукції;
- максимальний розмір депозитного вкладу, розміщеного одному банку. Лімітування концентрації депозитного ризику у цій формі здійснюється у процесі використання зазначеного фінансового інструменту під час інвестування у капітал корпорації;
- максимальний розмір вкладення коштів у цінних паперів одного емітента. Ця форма лімітування спрямовано зниження концентрації несистематичного (специфічного) фінансового ризику для формування портфеля цінних паперів. Для низки інституційних інвесторів цей ліміт встановлюється у процесі державного регулювання їхньої діяльності в системі обов’язкових нормативів;
- максимальний період відчуження коштів на дебіторську заборгованість. За рахунок цього фінансового нормативу забезпечується лімітування ризику неплатоспроможності, інфляційного ризику та кредитного ризику.
Лімітування концентрації фінансових ризиків є одним з найпоширеніших внутрішніх механізмів ризик-менеджменту, що реалізують фінансову ідеологію корпорації щодо прийняття цих ризиків і не потребують високих витрат.
(Див. також Ризик концентрації)
