Концентрація капіталу

Концентрація капіталу (Aggregation of Capital) – Збільшення розмірів капіталу банку в процесі його накопичення. Концентрація капіталу може здійснюватись шляхом збільшення капіталу банку за рахунок власних коштів (капіталізація частини прибутку), залучення додаткових коштів акціонерів, власників та кредиторів, а також на основі консолідації капіталу шляхом приєднання, злиття банків або створення банківських об’єднань.

Концентрація капіталу є об’єктивним економічним процесом. Необхідність концентрації капіталу обумовлена ​​потребою в:

• розширення масштабів та підвищення ефективності банківської діяльності;
• забезпечення стійкості банківської системи;
• дотримання вимог законодавства та нормативів Національного банку;
• забезпечення платоспроможності, ліквідності та безпеки діяльності банків;
• підвищення рівня конкурентоспроможності банків та гнучкості у реагуванні на циклічні зміни розвитку економіки;
• необхідності покриття капіталом банківських ризиків тощо.

Головною метою концентрації капіталу є захист інтересів кредиторів та вкладників, покриття ризиків банківської діяльності, підвищення рівня платоспроможності та ліквідності банків; підвищення ефективності діяльності та зростання довіри до банківської системи.

Основними показниками концентрації капіталу на рівні банківської системи є:

• відношення капіталу, активів та зобов’язань банків до ВВП;
• питома вага капіталу, активів та зобов’язань 3-х, 5-ти та 10-ти найбільших банків, відповідно, у капіталі, активах та зобов’язаннях банківської системи країни;
• середня вартість капіталу, активів та зобов’язань, що припадають на один банк;
• кількість банківських установ на 100 тис. мешканців;
• зосередження банківського капіталу в окремих регіонах тощо.

Основними показниками концентрації капіталу лише на рівні окремого банку є: загальна сума його капіталу, активів та зобов’язань; питома вага цих показників у відповідних показниках банківської системи країни, індекс Херфіндаля-Хіршмана. Додатково можуть використовуватись показники рентабельності, конкурентоспроможності, ліквідності тощо.

У науковій літературі концентрацію капіталу шляхом консолідації ще називають централізацією капіталу. Під консолідацією капіталу розуміють добровільне чи примусове приєднання чи злиття банків. Українське законодавство містить визначення понять «реструктуризація», «реорганізація» та «концентрація суб’єктів господарювання». Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» під концентрацією суб’єктів господарювання розуміють:

1. злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного до іншого;
2. придбання безпосередньо або через інших осіб контролю за суб’єктами господарювання шляхом придбання активів, отримання в управління, оренду, лізинг, концесію або призначення (обрання) на посаду керівників особи, яка вже обіймає посаду в інших суб’єктах господарювання;
3. створення суб’єкта господарювання іншими суб’єктами;
4. придбання, отримання у власність або отримання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечують або перевищують 25 або 50% голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання. Така концентрація може бути здійснена за умови попереднього дозволу Антимонопольного комітету.

Міжнародна практика «злиття» та «поглинання» (takeover bid/mergers) ґрунтується на «Кодексі Сіті про поглинання та злиття» (City Code on Takeovers and Mergers), розробленому в 1968 р. у Великобританії Комісією з поглинань та злиття, парламенту та Ради Європи 2004/25/ЄС від 21.04.2004 р. «Щодо пропозиції щодо поглинання компаній». У світовій практиці найпоширенішими є три моделі поглинання на основі придбання:

1. корпоративних прав;
2. боргів;
3. активів.

Основними перевагами концентрації капіталу є:

• розширення спектру та збільшення обсягу банківських послуг;
• збільшення доходів;
• можливість диверсифікації ризиків;
• економія на масштабі;
• створення «буферу» капіталу з метою протидії зовнішнім шокам, посилення позицій на ринку, підвищення конкурентоспроможності та вартості банку;
• можливість запровадження нових технологій.

Недоліками концентрації капіталу можуть бути:

• монополізація ринку;
• зниження доступності та якості банківського обслуговування;
• підвищення вартості банківських послуг;
• зниження рівня транспарентності;
• ускладнення регулювання та нагляду за банками тощо.

Загалом процес концентрації капіталу є важливою умовою стабільного та динамічного розвитку банківської системи та національної економіки.

(Див. Капіталізація, Реорганізація банку, Транснаціональні банки).