Кон’юнктура фінансового ринку

Кон’юнктура фінансового ринку (conjuncture of financial market) – система факторів (умов), що характеризують поточний стан попиту, пропозиції, цін та рівня конкуренції на фінансовому ринку в цілому або окремих його сегментах.

Для кон’юнктури фінансового ринку в цілому та окремих його сегментів характерні такі чотири стадії:

1. підйом кон’юнктури;
2. кон’юнктурний бум;
3. ослаблення кон’юнктури;
4. кон’юнктурний спад.

Підйом кон’юнктури пов’язаний із підвищенням активності ринкових процесів у зв’язку з пожвавленням економіки загалом. Прояв підйому кон’юнктури характеризується зростанням обсягу попиту деякі фінансові інструменти, підвищенням рівня цін (ставки відсотка) ними, зростанням конкуренції серед операторів фінансового ринку, фінансових посередників тощо. Фондовий ринок у період піднесення кон’юнктури характеризується як «бичачий».

Кон’юнктурний бум характеризує різке зростання попиту основні фінансові інструменти, особливо об’єкти інвестування, яке пропозицію (попри його зростання) повністю задовольнити неспроможна. У цей період зростають ціни (ставки відсотка) на об’єкти інвестування, підвищуються доходи інвесторів, фінансових посередників та операторів фінансового ринку. «Бичий» ринок у цей період досягає свого піку.

Ослаблення кон’юнктури фінансового ринку пов’язано зі зниженням інвестиційної активності у зв’язку з початком спаду в економіці в цілому, щодо високої пропозиції різних фінансових інструментів при зниженні попиту на них. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім початок зниження цін на більшість фінансових інструментів. Фондовий ринок у період починає формуватися як «ведмежий».

Кон’юнктурний спад на фінансовому ринку є найбільш несприятливим його періодом із позицій інвестиційної активності, обсягу продажу фінансових інструментів та рівня їх прибутковості (крім боргових цінних паперів та депозитних вкладів). На цій стадії кон’юнктури фінансового ринку суттєво знижуються ціни (ставки відсотка) на об’єкти інвестування, «ведмежий ринок» досягає свого піку.

У зв’язку з циклічним розвитком та постійною мінливістю фінансового ринку в розрізі окремих його сегментів необхідно систематично вивчати стан його кон’юнктури для формування ефективної фінансової стратегії, коригування фінансової політики з окремих аспектів, прийняття економічно обґрунтованих рішень. Це вивчення охоплює такі три етапи:

1. Поточне спостереження за станом фінансового ринку насамперед у тих сегментах, в яких підприємство здійснює свою фінансову діяльність. Таке спостереження вимагає формування цілеспрямованої системи показників, що характеризують окремі його елементи (попит, пропозиція, ціни, конкуренцію), і навіть організації їх постійного моніторингу. Результати поточного спостереження за кон’юнктурою фінансового ринку фіксуються у табличній чи графічній формах.
2. Аналіз поточної кон’юнктури фінансового ринку та виявлення сучасних тенденцій її розвитку. Цей аналіз полягає у виявленні особливостей конкретних сегментів фінансового ринку та тих змін, що відбуваються на ринку в момент спостереження порівняно з попереднім періодом. Аналіз кон’юнктури фінансового ринку проводиться у два етапи. У першому етапі аналізу проводиться розрахунок системи аналітичних показників, характеризуючих поточну кон’юнктуру фінансового ринку (з урахуванням інформативних показників поточного спостереження). На другому етапі виявляються передумови зміни поточної стадії кон’юнктури фінансового ринку.
3. Прогнозування кон’юнктури фінансового ринку для вибору основних напрямків стратегії фінансової діяльності та формування інвестиційного портфеля. Такий прогноз здійснюється за такими трьома етапами:
   • Вибір періоду прогнозування. Розрізняють короткостроковий (до одного року), середньостроковий (від одного до трьох років) та довгостроковий (понад три роки) прогноз кон’юнктури фінансового ринку. Короткостроковий прогноз служить розробки поточних фінансових рішень у сфері формування капіталу, портфеля короткострокових фінансових вливань тощо; він розробляється з урахуванням впливу короткострокових чинників, виявлених у процесі аналізу короткострокових коливань кон’юнктури окремих сегментах ринку. Середньостроковий прогноз служить для коригування фінансової політики щодо окремих аспектів фінансової діяльності; формування портфеля довгострокових фінансових вкладень та некапіталомістких об’єктів реального інвестування. Довгостроковий прогноз пов’язаний насамперед із виробленням фінансової стратегії та формування інвестиційних рішень щодо реалізації великих (капіталомістких) реальних інвестиційних проектів;
   • визначення глибини прогнозних розрахунків Ця глибина визначається цілями фінансової діяльності та пов’язана з відповідною поглибленою сегментацією фінансового ринку (ринок цінних паперів; ринок депозитних інструментів; кредитний ринок тощо);
   • вибір методів прогнозування та здійснення прогнозних розрахунків. Прогнозування кон’юнктури фінансового ринку здійснюється в сучасних умовах двома основними методами – “факторним” (як його аналог використовується термін “фундаментальний”) і “трендовим” (як його аналог використовуються терміни “прикладний” або “технічний”).

“Факторний” метод прогнозування кон’юнктури фінансового ринку заснований на вивченні окремих факторів, що впливають на попит, пропозицію, ціни (ставки відсотка) та рівень конкуренції, а також на визначенні можливої ​​зміни цих факторів у майбутньому періоді.

«Трендовий» метод ґрунтується на поширенні виявленої в процесі аналізу кон’юнктурної тенденції на майбутній період (з урахуванням зміни стадії кон’юнктури фінансового ринку); цей метод є недостатньо точним і може бути використаний лише для короткострокового прогнозування. Обидва ці методи можуть бути доповнені під час прогнозування кон’юнктури фінансового ринку методом експертних оцінок.