Контроль (від фр. controle – перевірка, англ. control) – складова частина управління економічними об’єктами та процесами, що полягає у спостереженні за об’єктом з метою перевірки відповідності спостеріганого стану об’єкта бажаному та необхідному стану, передбаченому законами, положеннями, інструкціями, іншими нормативними актами, а також програмами, планами, договорами, проектами, угодами.
Контроль призначений для здійснення спостереження відповідно до завдань, прав та обов’язків суб’єкта управління. Виділяють такі види контролю:
- державний (статусом якого можуть мати контрольні органи, що функціонують у безпосередньому підпорядкуванні законодавчої влади);
- позавідомчий (що проводиться органами розпорядчої та виконавчої влади);
- відомчий (включаючи внутрішньогосподарський, проведений відомчими органами, які мають контрольні повноваження);
- аудиторський (незалежний, обов’язковий, платний, який здійснюється на підставі договорів з об’єктом контролю (клієнтом) щодо проведення фінансових перевірок);
- громадський контроль (з боку громадських організацій, профспілок тощо).
Реалізуючи контрольну функцію, суб’єкт управління створює необхідні передумови для нормального функціонування суб’єкта господарювання і досягнення намічених цілей як у стратегічній перспективі, так і при вирішенні питань оперативного характеру.
Зміст контролю розкривають такі процедури, як:
- збір, обробка та аналіз інформації про фактичний стан справ у структурних підрозділах;
- порівняння отриманих даних із запланованими показниками;
- виявлення відхилень та аналіз їх причин;
- розробка системи заходів для досягнення намічених цілей.
У практиці управління використовуються різні види контролю. По контрольованих об’єктах розрізняють:
- контроль перебігу виробничих процесів;
- технологічний контроль;
- фінансовий контроль;
- контроль трудової дисципліни тощо.
За періодичністю контроль може бути:
- систематичним;
- періодичним;
- разовим.
По широті охоплення розрізняють контроль:
- загальний;
- вибірковий.
Виділяють три аспекти управлінського контролю:
- встановлення стандартів – ясне і чітке формулювання цілей, які мають бути досягнуті у намічений період (стандарти базуються на планах, розроблюваних організаціями. Одночасно формується система показників результативності діяльності керованого об’єкта та її структурних елементів, що дозволяє точно визначити, що має бути отримано задля досягнення намічених цілей (обсяг, продаж, прибуток, вартість сировини та матеріалів тощо);
- вимірювання фактично досягнутих результатів за певний період та їх порівняння з очікуваними (у ході порівняння оцінюється, наскільки допустимі або безпечні виявлені відхилення від стандартів);
- підготовка необхідних коригувальних дій, що сприяють приведенню фактичного стану справ до запланованих результатів (на цьому етапі можуть переглядатися самі стандарти).
Прийнято свого роду технологію контролю. Він проводиться за такою принциповою схемою:
- вибір концепції контролю (система, процес або приватні перевірки, предмет та мету контролю, контролюючий орган);
- визначення мети контролю (доцільність, регулярність та ефективність);
- норми контролю (етичні, правові, виробничі тощо);
- методи контролю (попередній (діагностичний, терапевтичний), поточний та заключний);
- обсяг та область контролю (повний, суцільний, епізодичний, фінансовий, якість продукції, продуктивність праці, екологія тощо).
Дієвість та ефективність контролю забезпечуються за дотримання таких вимог:
- використання заздалегідь прийнятих стандартів;
- відповідність функції, що підлягає виміру;
- доступність для своєчасного розуміння (що дозволяє негайно визначити відхилення від норм та стандартів);
- результативність та здатність продукувати чіткі коригувальні заходи;
- послідовний характер контрольних процедур;
- базування на реальних цілях та завданнях, орієнтованих на об’єктивні факти.
