Інвестиційні операції із цінними паперами (Operations with Securities) – операції, що здійснюються банками з метою диверсифікації активних операцій, отримання додаткового доходу та підтримки ліквідності балансу. Метою інвестування коштів у цінні папери банківськими установами є:
- отримання додаткового прибутку;
- підтримання необхідного рівня ліквідності балансу;
- мінімізація банківських ризиків шляхом диверсифікації банківських операцій;
- розширення клієнтської бази.
Залежно від мети інвестиційної діяльності банку інвестиції може бути стратегічними чи портфельними.
Під стратегічними інвестиціями розуміють вкладення коштів у пакет цінних паперів конкретного емітента з метою забезпечення необхідного рівня корпоративного контролю за компанією (див. Прямі інвестиції).
Портфельні інвестиції – Це вкладення коштів з метою отримання відповідного доходу в цінні папери різних емітентів, керованих як єдине ціле. Основною перевагою портфельного інвестування є можливість формування диверсифікованого портфеля цінних паперів з високим рівнем очікуваної прибутковості та задовільним рівнем ризику (див. Портфельні інвестиції).
Спрямованість інвестиційних операцій банків над ринком цінних паперів визначається особливостями реалізації певного типу обраної інвестиційної стратегії: активної чи пасивної, яку застосовує банк-инвестор.
Активна стратегія базується на здійсненні постійного аналізу якісних характеристик цінних паперів, а також можливості швидкого поновлення переліку цінних паперів та фінансових активів, що входять до складу портфеля. Активне управління потребує значних фінансових витрат, оскільки воно зумовлює високий рівень інформаційної, аналітичної та торгової активності над ринком цінних паперів.
Активна стратегія використовується лише великими банками та фінансовими компаніями, які мають значні за обсягами портфелі цінних паперів та прагнуть отримання максимального доходу від здійснення інвестиційної діяльності.
Пасивна стратегія базується на формуванні добре диверсифікованих портфелів цінних паперів з певним рівнем ризику та, як правило, розрахована на тривалу перспективу. Реалізація такої стратегії можлива за умов досить ефективного ринку, де перебувають у обігу цінні папери високої якості. Тривалість існування цього типу портфеля залежить від стабільності процесів на фінансовому ринку.
Відповідно до обраної інвестиційної стратегії та в залежності від рівня ризику та прибутковості виділяють три основні типи портфеля цінних паперів: прибутковий, низькоризиковий (стабільний) та збалансований.
Прибутковий портфель орієнтований отримання доходу з допомогою зростання курсової вартості цінних паперів і забезпечення максимального приросту капіталу. Портфель даного типу формується в основному за рахунок акцій молодих компаній, що швидко ростуть. Інвестиції у формування портфеля такого типу досить ризикові, але водночас вони спрямовані забезпечення високого доходу (див. Агресивний інвестиційний портфель).
Низькорисковий (стабільний) портфель формується з метою отримання певного рівня доходу, величина якого відповідала б мінімальному ступеню ризику, прийнятного для консервативного інвестора. Тому об’єктами такого портфельного інвестування є надійні інструменти фінансового ринку з високим співвідношенням доходу, що стабільно виплачується, і курсової вартості. Склад портфеля залишається стабільним протягом тривалого часу (див. Консервативний інвестиційний портфель).
Збалансований портфель формується з метою забезпечення при здійсненні інвестиційних операцій оптимального співвідношення між доходами та ризиком і складається з цінних паперів зі швидким зростанням курсової вартості та з надійних цінних паперів (див. Збалансований інвестиційний портфель). Але в портфель можуть включатися і високоризикові цінні папери. Як правило, до складу даного портфеля включаються прості та привілейовані акції, а також облігації. Цей портфель поєднує інвестиційні властивості портфелів агресивного та консервативного зростання. При цьому забезпечується середній приріст капіталу та помірний ступінь ризику вкладень. Надійність забезпечується цінними паперами консервативного зростання, а прибутковість цінними паперами агресивного зростання. Даний тип портфеля є найбільш поширеним і користується популярністю у інвесторів, не схильних до високого ризику.
(Див. Венчурний капітал, Діяльність банків на ринку цінних паперів, Інвестиційна діяльність, Фінансовий інструмент, Емісійна діяльність банку).
