Фінансова піраміда (financial piramide) — фінансова схема, у якій дохід за залученими коштами виплачується поза рахунок їх вкладення прибуткові активи, а й за рахунок залучення нових інвесторів і коштів.
Фінансова піраміда — тип фінансового шахрайства, грошова схема, за допомогою якої в різні часи та в різних країнах вдавалося обманювати безліч людей, які прагнуть швидкого та легкого збагачення. Фінансова піраміда є організацією, яка залучає фінанси або майно громадян з обіцянкою доходів, які виплачуються не в результаті підприємницької або банківської діяльності, а з коштів, що надійшли раніше. Обіцяючи надзвичайно високі відсотки та видаючи відповідні «гарантії», наприклад, у вигляді «цінних паперів», квитанцій тощо, організатори піраміди виконують свої зобов’язання доти, доки кількість вкладників та «інвестованих» ними грошей швидко зростає. Але як тільки це зростання сповільнюється і припиняється, піраміда руйнується, розоряючи мільйони людей. У багатьох країнах за організацію фінансових пірамід передбачено карне покарання.
Організатори фінансової піраміди підтримують дохідність вище ринкової для того, щоб зробити її максимально привабливою та забезпечити постійне розширення фінансової бази піраміди і, відповідно, кола осіб, які бажають вкласти в неї гроші. При цьому за допомогою недобросовісної реклами зовні фінансова піраміда представляється як високоприбутковий та надійний інвестиційний проект, суспільно корисний, із солідними гарантіями.
Фінансова піраміда, як правило, створюється на основі випуску цінних паперів (акцій, боргових зобов’язань або їх сурогатів) як найбільш зручного та ліквідного інструменту для масового поширення.
У зв’язку з тим, що неможливо на тривалий час забезпечити постійний приплив нових вкладників, грошові ресурси, які мають організатори фінансової піраміди, з часом (від півроку до кількох років) починають скорочуватися, обмежуючи можливості вкладників в отриманні високих доходів. Фінансові зобов’язання продовжують накопичуватися, «нагромаджуються» друг на друга при звуженні фінансової бази (звідси термін «піраміда»). У цьому організатори фінансової піраміди (якщо це шахрайська схема) привласнюють значної частини коштів.
Згодом, коли можливості виплачувати обіцяні доходи стають все більш обмеженими, а обсяги фінансових зобов’язань зростають у геометричній прогресії, в інвесторів починає зростати очікування ризику, фінансова піраміда стає дедалі нестійкою, чутливою до будь-яких чуток (особливо до будь-якої негативної уваги, яку державні органи виявляють). до засновників «піраміди», або будь-яких прогнозів про невиплату зобов’язань). В результаті в момент надходження поганих новин серед інвесторів виникає паніка, починається масове скидання цінних паперів або інших фінансових інструментів, на яких заснована фінансова піраміда, їх ринкові курси різко падають при тому, що організатори фінансової піраміди не можуть підтримувати ринкову вартість і ліквідність.
Якщо ж організатори фінансової піраміди при її підставі брали на себе зобов’язання щодо викупу випущених ними цінних паперів за фіксованими цінами, то у них виникає катастрофічний дефіцит коштів для покриття цих зобов’язань. Відповідно фінансова піраміда виявляється обваленою, інвестори залишаються з знеціненими фінансовими інструментами на руках («нічого не вартими папірцями») і несуть весь тягар грошових втрат. Прикладами таких фінансових пірамід є: «Мильна бульбашка Південних морів» у 1720 р. у Великій Британії, панамський скандал у Франції (1888), схема Чарльза Понці (Ponzi) у США наприкінці 1920-х років. У російській мові слово «панама» у переносному значенні означає «фінансове шахрайство, афера».
Першою фінансовою пірамідою прийнято вважати Міссісіпську компанію, засновану Джоном Ло у Франції 1717 року. Усього було випущено 200 тис. акцій, які продавалися не лише за готівку, а й за державні зобов’язання, причому за номіналом, тоді як їхня реальна вартість була значно нижчою. Початкова вартість однієї акції становила 500 ліврів, проте протягом кількох років вона піднялася до 10 тис. і навіть 15 тис. ліврів. Це сталося, оскільки компанія обіцяла величезні дивіденди. Крах піраміди стався в 1720 році, причому банкрутство компанії завдало істотних збитків всієї економіки Франції.
Першою фінансовою пірамідою у новітній історії стала компанія Чарльза Понці, емігранта з Італії, що розгорнув свою діяльність у США. Офіційно фірма заявляла, що планує заробляти гроші на поштових зворотних купонах через різницю в їхній вартості в Італії та США. Спеціально створена для реалізації проекту фірма The Securities and Exchange Company (SXC) залучала кошти під свої векселі з прибутковістю 50% за 45 днів та 100% за 90 днів. До 1920 загальний обсяг продажів цінних паперів становив до 250 тис. доларів на день. У тому ж 1920-му компанія збанкрутувала. При цьому з’ясувалося, що жодної діяльності насправді не велося, і виплати вкладникам здійснювалися виключно з нових надходжень. Творця цієї афери було засуджено до п’яти років в’язниці.
Найбільшою фінансовою пірамідою на сьогоднішній день вважається Madoff Investment Securities, яку заснував Бернард Медоф. За деякими даними, загальний обсяг залучених коштів становить близько 17 млрд. доларів США. До кінця 2008 року з’ясувалося, що компанія протягом останніх 14 років взагалі не займалася інвестуванням. Медоффа було засуджено на 150 років в’язниці за фінансове шахрайство.
Найчастіше фінансову піраміду важко відрізнити від реального бізнесу, що залучає кошти інвесторів для реалізації того чи іншого проекту. Ще складніше залучити організаторів такої шахрайської схеми до відповідальності. Як правило, це можна зробити лише у тому випадку, коли вдається довести, що гроші спочатку не планувалося інвестувати. Однак на сьогоднішній день існує безліч схем, що дозволяють приховати це. Наприклад, коли фінансова піраміда будується в рамках холдингу, який паралельно із фінансовими махінаціями веде цілком законну діяльність.
Все частіше при створенні фінансових пірамід використовуються високі технології, в результаті чого знайти шахраїв, що стоять за ними, виявляється складно або взагалі неможливо. Так, все більше подібних систем створюються у Всесвітній мережі.
Найефективнішим заходом боротьби з фінансовими пірамідами прийнято вважати підвищення грамотності інвесторів. Щоб відрізнити піраміду від реального проекту, необхідно знати основні ознаки такого шахрайства.
По-перше, як правило, обіцяються вищі відсотки, ніж можна отримати за вкладами у банках.
По-друге, ціна «вхідного квитка» невелика – для того, щоб, з одного боку, залучити якнайбільше вкладників, а з іншого – щоб виявилося менше охочих подавати судові позови, коли піраміда впаде.
По-третє, залучення вкладників у фінансові піраміди часто супроводжується агресивною рекламною кампанією. При цьому акцент робиться на прибутковості, а не на операціях, у яких вона має бути досягнута.
По-четверте, анонімність організаторів. Часто головні компанії відкриваються у офшорних зонах, іноді фірма взагалі реєструється на підставних осіб.
По-п’яте, відсутність дозвільної документації на залучення коштів.
