Договір страхування (contract of insurance/policy) – угода, в силу якої одна сторона (страховик) зобов’язується за обумовлену договором грошову суму (страховий внесок), що сплачується іншою стороною (страхувальником), у разі настання передбаченої у договорі події (страхового випадку) зробити страхову виплату страхувальнику або іншій особі (вигодонабувачу).
Подія, що передбачається договором страхування, повинна мати ознаки ймовірності і випадковості наступу. Страхування протиправних інтересів не допускається.
Страхувальником може бути власник чи іншу особу, несе ризик випадкової загибелі, випадкового ушкодження майна, тобто. що має страховий інтерес у застрахованому майні, а також особа, яка має страховий інтерес під час здійснення особистого страхування.
Як страховик може виступати лише спеціалізований суб’єкт (юридична особа), який має ліцензію на здійснення страхування відповідного виду.
Вигодонабувачем за договором страхування виступає особа, якій страховик повинен зробити страхову виплату; їм може бути або сам страхувальник, або третя особа. Він може брати участь як у майновому, і у особистому страхуванні. В особистому страхуванні особа, у житті якої може статися подія, що тягне за собою страховик обов’язок зробити страхову виплату, називається застрахованим.
Договір страхування повинен бути укладений у письмовій формі або шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, або шляхом вручення страховиком страхувальнику на підставі заяви страхового поліса, або шляхом обміну іншими документами – залежно від виду страхування. Недотримання письмової форми тягне за собою недійсність договору страхування.
При добровільному страхуванні договір страхування укладається сторонами, вільними у своєму волевиявленні. Обов’язкове страхування здійснюється в силу закону шляхом укладання (примусового) договору страхування особою, на яку покладено обов’язок такого страхування (страхувальником), із страховиком.
Договір страхування вважається укладеним з досягнення сторонами угоди: про об’єкт страхування; про розмір страхової суми; про термін дії договору, і навіть розмір страхової премії, т.к. договір страхування є оплатним. До істотних умов відносяться і умови, на відповідності яких наполягає одна із сторін.
Початок дії договору страхування за загальними правилами визначається моментом сплати страхового внеску або його першої частини.
Договір страхування має відповідати імперативним положенням законів, а також загальним умовам дійсності угод, передбаченим Цивільним кодексом. Умови, на яких укладається договір страхування, можуть бути визначені у правилах відповідного виду страхування. Страхувальник має право посилатися на захист своїх інтересів на такі правила, якщо на них є посилання у договорі страхування.
На основі договору страхування у страхувальника та страховика з’являються відповідні права та обов’язки. Страхувальник, зокрема, зобов’язаний своєчасно сплачувати страхові внески, вживати всіх доступних йому заходів (за можливістю згідно з вказівками страховика) з метою запобігання та зменшення збитків застрахованого майну при страховому випадку та повідомити страховика про виникнення страхового випадку у строки, встановлені договором страхування. До прав страхувальника належать також:
- право ознайомлюватися з документами страховика, які не містять комерційної таємниці, та з правилами страхування;
- право заміни отримувача страхової виплати;
- право відмовитися від договору страхування у час;
- право вимагати від страховика сплати відсотків у розмірі не виробленої у встановлений термін страхової виплати та відшкодування збитків у частині, перевищує суму відсотків.
Страховик зобов’язаний:
- не розголошувати отримані ним у результаті професійної діяльності відомості про застраховану особу, стан її здоров’я, а також про її майнове становище;
- знайомити страхувальника з документами, що не містять комерційну таємницю, та правилами страхування;
- відшкодувати страхувальнику витрати, вироблені ним з метою зменшення збитків у разі настання страхового випадку, якщо поточні витрати були необхідні або були виконані для виконання вказівок страховика;
- зробити страхову виплату у строки, встановлені договором страхування.
Страховик має право:
- застосовувати розроблені ним стандартні форми договору (страхового поліса);
- затверджувати правила страхування;
- проводити оцінку страхового внеску за значних змін страхового ризику;
- вимагати зміни умов договору страхування, сплати додаткового страхового внеску або розірвання договору страхування за значних змін обставин, що спричиняють збільшення страхового ризику;
- відмовити у страховій виплаті у випадках, передбачених законом.
Обсяг правий і обов’язків страхувальника і страховика то, можливо доповнений залежно від специфіки тієї чи іншої виду страхування. В окрему групу виділяються договори страхування, що індивідуалізує ознакою для яких може виступати спосіб страхування. Одним з таких способів є страхування, при якому об’єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування разом з декількома страховиками. Якщо у такому договорі не визначено правничий та обов’язки кожного із страховиків, вони солідарно відповідають перед страхувальником (вигодонабувачем) за страхову виплату. У разі страховики зазвичай добровільно об’єднуються для спільної діяльності шляхом укладання «кулового угоди», тобто. договори простого товариства. При цьому способі страхування, на відміну від першого, договір страхування залишається двостороннім правочином, але при цьому на стороні страховика, який є стороною за договором, виступає кілька страховиків.
(див. Страховий пул)
