Договір фінансової оренди, лізинг (leasing) – договір, в силу якого орендодавець зобов’язується придбати у власність зазначене майно у певного ним продавця та надати орендареві це майно за плату у тимчасове володіння та користування для підприємницьких цілей.
Договір фінансової оренди є різновидом договору аренды.
Суб’єкти договору фінансової оренди – орендодавець (лізингодавець) та орендар (лізингоодержувач). Орендодавцем (лізингодавцем) може бути лише індивідуальний підприємець або юридична особа, які мають ліцензію на провадження діяльності в галузі лізингу. Суб’єктами договору фінансової оренди може бути як резиденти, і нерезиденти.
Об’єктом (предметом) договору фінансової оренди може бути майно, що використовується в підприємницьких цілях – будь-які речі, що не споживаються, в т.ч. підприємства та інші майнові комплекси, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інше рухоме та нерухоме майно. Предметом лізингу не може бути земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також майно, яке законодавством заборонено для вільного обігу або для якого встановлено особливий порядок обігу; неможливо знайти самостійним об’єктом лізингу і майнові права.
Відносини по лізингу оформляються шляхом укладання взаємозалежних, хоч і самостійних договорів. Орендодавець укладає договір купівлі-продажу з продавцем, і з орендарем – власне договір фінансової аренды. Орендарю надано право здійснити вибір продавця та майна, що є предметом обох договорів, і це майно передається продавцем безпосередньо орендареві у місці знаходження останнього (або в якомусь іншому конкретному місці, якщо це спеціально обумовлено у договорі фінансової оренди). Незважаючи на те, що орендар (лізингоодержувач) не перебуває у безпосередніх договірних відносинах з продавцем, він має право пред’являти продавцю вимоги щодо якості та комплектності майна, строків його постачання, а також в інших випадках неналежного виконання договору.
У відносинах із продавцем орендар та орендодавець виступають як солідарні кредитори. Орендар може пред’являти вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу, безпосередньо та орендодавцю. Таким чином, орендодавець та продавець майна несуть солідарну відповідальність перед орендарем за виконання умов договору купівлі-продажу. Однак, якщо вибір продавця майна був зроблений орендарем, то орендодавець звільняється від відповідальності перед орендарем за невиконання продавцем умов договору купівлі-продажу.
За договором фінансової оренди орендодавець (лізингодавець) несе низку обов’язків, зокрема щодо здійснення операції купівлі-продажу. Він зобов’язаний придбати вказане орендарем майно та надати його орендареві у тимчасове користування з усіма приналежностями, документами, якщо інше не передбачено договором. Майно має бути вільним від будь-яких обтяжень.
Найважливіші обов’язки орендаря (лізингоодержувача):
- прийняти майно, передане за договором лізингу;
- своєчасно вносити лізингові платежі;
- користуватися орендованим майном відповідно до умов договору (а якщо таких умов у договорі не визначено, відповідно до призначення майна та інструкції з експлуатації);
- підтримувати майно у справному стані;
- власним коштом здійснювати технічне обслуговування, проводити поточний ремонт та ін.
Якщо лізингоодержувач не повернув предмет лізингу або повернув його несвоєчасно, лізингодавець має право вимагати внесення платежів за час прострочення. У процесі користування лізинговим майном лізингоодержувач за згодою лізингодавця вправі надавати це майно у сублізинг або безоплатне користування, а також віддавати орендні права, що випливають з договору лізингу, у заставу або вносити їх як вклад у статутний (складений) капітал господарських товариств та товари внеску до виробничого кооперативу.
Відповідно до закону лізингодавцю надано право здійснювати контроль за дотриманням лізингоодержувачем умов укладеного договору, а також фінансовий контроль за його діяльністю у частині, що належить до договору лізингу. Лізингодавець має також право безперечного стягнення грошових сум та безперечного вилучення предмета лізингу у таких випадках:
- якщо умови користування предметом лізингу лізингоодержувачем не відповідають умовам договору чи призначенню предмета;
- якщо лізингоодержувач здійснює сублізинг без згоди лізингодавця;
- якщо лізингоодержувач не підтримує предмет лізингу у справному стані;
- якщо після закінчення встановленого договором терміну платежу не вносить плати за користування предметом лізингу.
У договорі фінансової оренди можуть бути передбачені інші підстави безперечного стягнення грошових сум і безперечного вилучення предмета лізингу. Ризик випадкової загибелі або псування орендованого майна лежить на орендарі, якщо інше не передбачено договором. Контрагенти можуть передбачити у договорі додаткові правничий та обов’язки. Так, предмет лізингу то, можливо застрахований від ризиків втрати (загибелі), недостачі чи ушкодження. Сторони, що виконують обов’язки страхувальника та вигодонабувача, а також строки страхування визначаються договором фінансової оренди.
Лізингова угода може включати умови надання додаткових послуг (наприклад, послуг з придбання у третіх осіб прав на інтелектуальну власність – «ноу-хау», придбання ліцензійних прав, прав на товарні знаки та ін.). Перелік, обсяг та вартість додаткових послуг зазначаються у договорі.
Договір фінансової оренди має бути укладений у письмовій формі. Договір фінансової оренди нерухомого майна підлягає державної реєстрації речових.
