Демпінг (Dumping) – штучне заниження цін на товари, роботи або послуги на зовнішніх ринках для їхнього освоєння та усунення конкурентів.
Демпінг використовується компаніями та навіть державами з декількома цілями.
По-перше, для захоплення нових ринків. Так, демпінгова політика часто проводиться країнами-експортерами сталі, сільгосппродукції тощо. Найчастіше це відбувається у міжнародній торгівлі та пояснюється необхідністю підтримки внутрішніх виробників.
По-друге, для витіснення конкурентів. Припустимо, компанія продає свою продукцію нижче за собівартість, заздалегідь погоджуючись на певні збитки, роблячи бізнес інших підприємств невигідним, а згодом, завоювавши суттєву частку у продажах, піднімає ціни та відшкодовує втрати з великим прибутком. Так чинять, зокрема, мережеві роздрібні компанії.
По-третє, з допомогою демпінгу може проводитись державна політика. Наприклад, націлена на зниження відсоткових ставок з іпотеки. Для цього створюються державні організації, такі як Агентство з іпотечного житлового кредитування, а також використовуються банки за державною участю. Надаються кошти щодо програм. В результаті ставки по іпотеці знижуються, і комерційні банки змушені слідувати за цією тенденцією.
По-четверте, тією чи іншою мірою демпінгом користуються компанії, зокрема банки з державною участю. Вони зазвичай пропонують нижчі тарифи, і таким чином відбувається перетягування клієнтів у комерційних кредитних організацій. При цьому необхідно розуміти, що такі банки з державною участю мають доступ до дешевших фінансових ресурсів, постачальником яких виступає держава.
По-п’яте, існує вид демпінгу, при якому ціни на ту саму продукцію можуть відчутно відрізнятися на внутрішньому та зовнішньому ринках. Так визначається ціна на нафту та газ, яка суттєво зростає при перетині державного кордону. До цієї ж категорії, але у зворотний бік можна віднести різницю в ціні запозичень на внутрішньому та зовнішньому ринках: кредити за кордоном значно дешевші, ніж в Україні.
В основі демпінгу лежить міжнародна дискримінація в цінах внаслідок продажу товарів на зарубіжних ринках за нижчими (непридатними) цінами, ніж на внутрішньому ринку. Економічний механізм демпінгу включає три варіанти дій експортерів:
- збитки, які зазнає експортер на зовнішніх ринках, компенсуються продажем товарів на внутрішньому ринку за вищими цінами;
- втрати від демпінгу можуть бути компенсовані за рахунок державних субсидій, пільгових кредитів, що надаються для стимулювання експорту, різниці внутрішніх та зовнішніх цін на сировину тощо;
- відшкодування збитків та отримання прибутку відбувається після усунення із зовнішнього ринку конкурентів та завоювання на ньому монопольного становища.
Насправді різні види демпінгу можуть поєднуватися.
Масовий експорт товарів за заниженими цінами то, можливо пов’язані з відставанням у країні-експортері темпів інфляції від темпів зниження обмінного курсу валюти (демпінг валютний).
Часто демпінг використовують під час економічних потрясінь та світових криз. Наголошують на демпінгових періодах 1929-1933 рр., 1970-х років, 1990-х — початку XXI століття. На сьогоднішній день світова спільнота розглядає демпінг як прояв недобросовісної конкуренції та одну з форм так званої обмежувальної ділової практики, проти якої рішуче виступає Світова організація торгівлі.
Демпінг загострює конкуренцію та протиріччя між окремими країнами, порушуючи їх економічні зв’язки. У країні, яка здійснює демпінг, збільшується прибуток експортерів, а життєвий рівень населення може знижуватися (при валютному демпінгу від інфляції, при товарному демпінгу від підвищення цін на товари у зв’язку зі скороченням їх пропозиції). У країнах, що стають об’єктом демпінгу, деякі галузі не можуть витримати конкуренцію з дешевими імпортними товарами, посилюється безробіття.
Занадто значне заниження цін може призвести до реекспорту товарів. Демпінг стимулює, а іноді й виправдовує протекціоністську політику держав-імпортерів, які намагаються захистити внутрішній ринок. Головними засобами захисту є спеціальне антидемпінгове мито, що доповнює загальні імпортні тарифи.
Після Другої світової війни міжнародне співтовариство в рамках Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ) розпочало боротьбу з демпінгом. У 1967 р. на конференції країн-учасниць ГАТТ («Раунд Кеннеді») прийнято Міжнародний антидемпінговий кодекс, який надав право країнам включати до національного законодавства статті проти демпінгу. Згідно з міжнародними нормами демпінг розглядається як монополістична діяльність, недобросовісна конкуренція та визначається протизаконною дією. В антидемпінговому законодавстві Австрії 1962 р. вперше було визначено кількісні критерії демпінгу. Експортна ціна визнавалася демпінговою за умови, якщо вона була на 20% нижчою від внутрішньої ціни країни-експортера, або на 8% — світової ціни.
Антидемпінгові заходи, санкціоновані міжнародним законодавством, передбачають спеціальне антидемпінгове мито, квотування або недопущення на внутрішній ринок товарів підприємств, що застосовують демпінг. Використання антидемпінгового тарифу дозволяє митним органам обкладати ці фірми додатковими митами на суму, що дорівнює різниці між внутрішньою ціною на ринку країни-експортера і ціною, за якою товар експортується, тобто на величину «демпінгових ножиць цін».
Вихід українських підприємств-експортерів на світові ринки у 1990-х роках супроводжувався антидемпінговими процесами до них, особливо з боку країн-членів ЄС. Більшість із цих процесів експортери програли, причиною чого були незнання світового досвіду, міжнародного права, кон’юнктури світових ринків тощо. З метою реалізації принципів ГААТ/СОТ та запобігання демпінговим ситуаціям з українськими товарами, захисту економічних інтересів України у серпні 1994 р. Уряд створив Міжвідомчу комісію з питань антидемпінгових розслідувань щодо експорту українських товарів. Було визначено, що під час здійснення суб’єктами підприємницької діяльності експортно-імпортних операцій зовнішньоторговельні (контрактні) ціни мають відповідати цінам, що склалися на відповідний товар на ринку країни-партнера. Запроваджено щомісячну публікацію індикативних цін на основні види експортних товарів, які рекомендувалися для укладання угод з іноземними партнерами.
На ґрунті різного розуміння терміну та критеріїв демпінгу виникають серйозні торгові конфлікти між окремими країнами та групами країн. Факт застосування демпінгу довести досить складно. Для цього проводяться спеціальні антидемпінгові розслідування, уточнюються критерії демпінгової діяльності тощо. Спрощенню антидемпінгових розслідувань сприяє діяльність Світової організації торгівлі, а набуття у 2008 році Україною членства у СОТ сприятиме позитивному врегулюванню таких питань.
Протягом останніх років значення демпінгу, особливо валютного, як засобу для завоювання зовнішніх ринків зменшується, оскільки конкурентоспроможність товарів експортерів визначається не лише ціною товарів, а насамперед їх якістю, надійністю поставок, економічністю, якістю обслуговування тощо.
(Див. ціноутворення).
