Чисті оборотні активи (чистий робочий капітал) (net working capital) – сума оборотних активів, що фінансуються за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу підприємства. Розрахунок цього показника здійснюється за такими формулами:
ЧОА = СК + ДЗК - ВА ЧОА = ОА - КЗК
де ЧОА – Сума чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу) підприємства;
СК – Сума власного капіталу підприємства;
ДЗК – Сума довгострокового позикового капіталу, використовуваного підприємством (сума його довгострокових фінансових зобов’язань);
ВА – загальна вартість необоротних активів підприємства;
OA – загальна сума оборотних активів підприємства (його робочого капіталу);
КЗК – Сума короткострокового позикового капіталу, використовуваного підприємством (сума його короткострокових фінансових зобов’язань).
Динаміка показника суми та рівня чистих оборотних активів служить одним із найважливіших індикаторів зміни фінансового стану підприємства в цілому, оскільки характеризує динаміку джерел фінансування активів, фінансової стійкості та ефективності використання власного капіталу.
Чисті оборотні активи необхідні підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки їх наявність означає, що він як здатне погасити свої короткострокові зобов’язання у поточному року, а й має фінансові ресурси на розширення своєї діяльності у майбутньому.
Наявність чистих оборотних активів та його сума є індикатором доцільності вкладення коштів у відповідну організацію інвесторів і кредиторів. Наявність чистих оборотних засобів зумовлює велику фінансову стійкість компанії та незалежність в умовах уповільнення оборотності оборотних коштів, знецінення чи втрат оборотних активів.
Якщо при незмінному обсязі короткострокових фінансових зобов’язань та необоротних активів зростатиме обсяг власного та довгострокового позикового капіталу, то розмір та рівень чистих оборотних активів буде збільшуватися. У цьому випадку підвищуватиметься фінансова стійкість підприємства, але знижуватиметься ефект фінансового левериджу та зростатиме середньозважена вартість капіталу в цілому (оскільки відсоткова ставка за довгостроковими фінансовими кредитами в силу більшого їх ризику вища, ніж за короткостроковими кредитами).
Відповідно, якщо за постійної участі власного капіталу та довгострокового позикового капіталу у фінансуванні активів (за стабільної вартості необоротних активів підприємства) зростатиме сума короткострокових фінансових зобов’язань, то рівень чистих оборотних активів (їх питома вага у загальній сумі оборотних коштів) скорочуватиметься. У цьому випадку може бути знижена середньозважена вартість капіталу, досягнуто більш ефективного використання власного капіталу (за рахунок зростання ефекту фінансового левериджу), але при цьому знижуватиметься фінансова стійкість та платоспроможність підприємства (зниження рівня платоспроможності відбуватиметься за рахунок збільшення суми поточних фінансових зобов’язань та підвищення частоти платежів щодо їх погашення).
Таким чином, рівень чистих оборотних активів (їхня питома вага у загальній сумі оборотних коштів) зрештою визначає співвідношення між рівнем ефективності використання власного капіталу та рівнем ризику зниження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, а відповідно і обраний ним тип політики фінансування активів (агресивний, помірна, консервативна).
